АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ «ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРУ» FASHION-МАНЕКЕНІВ У КІНЕМАТОГРАФІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.23Ключові слова:
людина, суспільство, цінності, «ляльковий театр буття», соціальна комунікація, гра, реклама, творчістьАнотація
Актуальність дослідження зумовлена постійною увагою філософії до питань, пов’язаних із природою людських цінностей, їхнім зв’язком з особистістю людини, соціокультурними чинниками та контекстами. Один із підходів до вивчення цієї проблематики базується на концепті-метафорі «ляльковий театр буття», який дозволяє актуалізувати осмислення ролі й місця людини в суспільстві, простежити зміни ціннісних орієнтирів. Приклади такого осмислення трапляються в кіномистецтві, де функції ляльок інколи виконують fashion-манекени. Драматургія таких кінофільмів часто звертається до базових людських цінностей, тому аналіз таких кінофільмів (або окремих епізодів) у дискурсі аксіологічної проблематики соціальної філософії є обґрунтованим і актуальним. Мета дослідження – виявлення і осмислення аксіологічного змісту функцій fashion-манекенів у драматургії сучасного кіно. Основними методами дослідження є методи аналізу та синтезу, порівняльний аналіз, а також художня критика. Дослідження виявило щонайменше три характерні ідеї таких сюжетів: манекен витупає як об’єкт реалізації творчого (художнього, дизайнерського) потенціалу головного героя; манекен перетворюється на активного рекламного промоутера, здатного умовити будь-кого на купівлю будь-чого; манекен, як штучна модель людини, може бути замінником живої людини в імітації соціальних стосунків. Кожен із цих сюжетів базується на поєднанні функцій манекенів як наочного приладдя для демонстрації одягу з функціями ляльок у ляльковому театрі. А смисловий зміст таких сюжетів формує комунікативно-ігрову систему людина – манекен – контекст як складник «лялькового театру буття». Такі сюжети не лише роблять драматургію кінофільмів більш складною, багатоплановою, а й сприяють роздумам про суперечливу сутність Людини, про її здатність включати в коло своїх інтересів одночасно прості матеріальні потреби й базові духовні цінності.
Посилання
Бриль, М. (2024). Ресурсна лялька як засіб самопідтримки в арттерапії в умовах війни. Організаційна психологія. Економічна психологія, 3–4 (33), 7–19. DOI: 10.31108/2.2024.3.33.1
Веселовська, Г. (2020). На березі неба, на дні долі, на межі можливого… Кіно-Театр, 2, 21–22.
Кісельова, Л. (2022). Лялька-персона – вірний друг дитини. Інноваційні процеси в дошкільній освіті: теорія, практика, перспективи. Збірник наукових праць. У 2-х ч. Житомир, Ч. 2. С. 60–63.
Кононенко, А. (2013). До проблеми функціонування ляльки як соціокультурного феномену в історичній ретроспективі. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Педагогічні науки, Вип. 64. С. 44–47.
Прокопович, Л. (2018). Філософсько-аксіологічний аспект «лялькового театру» буття. Scientific Journal “Virtus”, 28, 39–42.
Прокопович, Л. (2024). Дизайн як творче руйнування в контексті театральності буття. Вісник науки та освіти, 2 (20), 1720–1728. DOI: 10.52058/2786-6165-2024-2(20)-1720-1728
Соболевська, С. (2023). Лялька-метафора як універсальний культурний медіатор і засіб арттерапії. Культурологічний альманах, 1, 219–224. DOI: 10.31392/cult.alm.2023.1.29
Щербак, Т. (2015). Психологія народної іграшки. Проблеми сучасної психології, 30. 727–739.
Nelson, G. (1957). Problems of design. New York : Whitney Publications, 204 p.
Prokopovych, L. (2024). Human-like robots in the “theater” of marketing communications: socio-philosophical reflections. The scientific heritage, 142. 30–33. DOI: 10.5281/zenodo.13252963
Williams, R., Breazeal, C., Machado, C. V., Maes, P., Druga, S. (2018). “My Doll Says It’s OK”: A Study of Children’s Conformity to a Talking Doll. IDC’18: Proceeding of the 17th ACM Conference on Interaction Design and Children, June 19–22, 625–631. DOI: 10.1145/3202185.3210788
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
