ТРАНСГРЕСІЯ ТІЛА В УМОВАХ ВІЙНИ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

Тіло є фундаментальною реальністю людського існування. Воно формує основу нашої динамічної присутності у світі, що невіддільне від досвіду трансгресивних станів, порушення кордонів, норм, табу й заборон, творення іншого (нового) простору культури, мистецтва, саморозвитку. У контексті війни тілесні практики «на межі» трансформуються, пропонуючи нову антропологію тіла, нові форми тілесної взаємодії. Стаття присвячена аналізу феномену трансгресії тіла в умовах війни, що трансформує традиційні уявлення про тілесність, ідентичність та людську природу. Тілесність активно змінюється під впливом екстремальних обставин, виявляючи різні форми взаємодії, зокрема, біологічного й технологічного чинників, сутнісно перетворюючи прийняті та звичні уявлення і реальність про тілесний вимір світу. Війна розглядається як ситуація екзистенційної трансгресії тіла – у площинах фізичній, психологічній, соціальній і культурній. Досліджується як тіло, що порушує межі норм, стає суб’єктом і ресурсом культурного перетворення, нової ідентифікації. Війна руйнує уявлення про тіло як контрольований і стабільний суб’єкт, уводить його в «хаосмос» екзистенційної кризи. Поранене тіло стає культурним артефактом – символом утрати, стійкості, колективної пам’яті. Воно трансформується від біологічного до технологічного та психосоматичного, формує нові ідентичності: від солдата до постраждалого, від цивільного до героя. Тілесні практики мистецтва та терапії витворюють форми опору, реабілітації, культурної самосвідомості. У контексті війни трансгресія тіла стає критично важливою культурною динамікою. Воно перетворюється на інструмент ідентичності й пам’яті, ключ до розуміння сучасної культури тілесності, насильства, травми та відродження. Війна формує нові культурні моделі через пережитий досвід трансгресії, що сприяє формуванню колективної пам’яті, солідарності, транстілесності.