ДЖЕРЕЛА ТА ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЕТИКИ МИРУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.8Ключові слова:
війна, мир, етика миру, православ’я, православні церкви, православна етика, конфлікт, насильство, теологіяАнотація
Стаття присвячена аналізу передумов формування православної етики миру. Сучасні документи православних церков, в яких презентовано соціальне вчення щодо війни і миру, а тим більше позиції, промови церковних лідерів щодо російсько-української війни, відображають значну різницю в підходах до етики миру і питань війни. У статті констатується, що православний погляд характеризується різноманітністю та невизначеністю, православ’ю бракує систематичної методології для осмислення етичних, богословських та соціально-політичних питань, пов’язаних із війною та миром. Однак виявлені суспільно-історичні фактори, що пояснюють цю тенденцію. Автор обґрунтовує що цьому сприяють загальна церковна структура Вселенського православ’я, що ускладнює формування спільного бачення соціальних проблем, зважаючи на різний суспільний, політичний і історичний контекст функціонування автономних і автокефальних церков. А також історично сформовані особливості відносин між православними церквами і державною владою. Автор також аналізує ідейні витоки православної етики миру, звертаючись до біблейського наративу та східнохристиянської богословської спадщини, а саме ідей найбільш яскравих представників, що сформулювали свої певні рефлексії щодо питань війни і миру з етичною основою, а саме Василія Великого та Григорія Палами. У статті констатується, що східнохристиянська патристична спадщина, разом із літургійною практикою та богословськими працями, не становить повністю систематизованого вчення, однак формує обґрунтування та нормативні орієнтири для православної відповіді на виклик війни
Посилання
Athanasopoulos, C. (2025). Contemporary War Ethics: Quest for a Metaphysical Solution to the Problem of Moral
Value in recent debates. An Answer in Orthodox Theology and Philosophy. Analogia. The Pemptousia Journal for Theological
Studies. Vol. 24. P. 9–35.
Basil, Saint. (1955). Letters. vol. II, trans. Sister Agnes Clare Way. Washington: Catholic University of America Press.
Biser, E. (2003). Wege des Friedens. Augsburg: Sankt Ulrich Verlag.
Bock, V., Frühbauer, J., A., Stur, C. (Hrsg). (2015). Christliche Friedensethik vor den Herausforderungen des 21. Jahrhunderts. Munster: Aschendorff Verlag.
Hamalis, P.T., Karras, V.A. (Ed). (2017) Orthodox Christian Perspectives on War. University of Notre Dame Press, 216–217.
Karras, V. A. (2018). “Their Hands Are Not Clean”: Basil the Great on War and the Christian State. The Wheel. URL:https://wheeljournal.com/wp-content/uploads/2024/03/12_Karras.pdf.
Makrides, V. N. (2013). Why does the Orthodox Church Lack Systematic Social Teaching? Skepsis. A Journal for
Philosophy and Interdisciplinary Research (Athens – Olympia) 23, 281–312.
Origen. Contra Celsum. Ante-Nicene Fathers. (1885). Ed. by A. Roberts, J. Donaldson, A. C. Coxe. Vol. 4. Buffalo,
NY: Christian Literature Publishing Co., URL: https://www.newadvent.org/fathers/04168.htm.
Palamas, G. Homily One: On Peace between us and others. URL: https://www.johnsanidopoulos.com/2021/01/on-peace-with-one-another-timeless-and.html.
Schrage, M. (2022). Friedens- und Konfliktethik. Ein Grundriss. Opladen, Toronto: Verlag Barbara Budrich.
Theißen, G. (2017). Christliche Friedensethik – neuzeitliches Konstrukt oder Fortsetzung der biblischen Geschichte? International Journal of Orthodox Theology. Vol. 8(3).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




