ДЖЕРЕЛА ТА ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЕТИКИ МИРУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу передумов формування православної етики миру. Сучасні документи православних церков, в яких презентовано соціальне вчення щодо війни і миру, а тим більше позиції, промови церковних лідерів щодо російсько-української війни, відображають значну різницю в підходах до етики миру і питань війни. У статті констатується, що православний погляд характеризується різноманітністю та невизначеністю, православ’ю бракує систематичної методології для осмислення етичних, богословських та соціально-політичних питань, пов’язаних із війною та миром. Однак виявлені суспільно-історичні фактори, що пояснюють цю тенденцію. Автор обґрунтовує що цьому сприяють загальна церковна структура Вселенського православ’я, що ускладнює формування спільного бачення соціальних проблем, зважаючи на різний суспільний, політичний і історичний контекст функціонування автономних і автокефальних церков. А також історично сформовані особливості відносин між православними церквами і державною владою. Автор також аналізує ідейні витоки православної етики миру, звертаючись до біблейського наративу та східнохристиянської богословської спадщини, а саме ідей найбільш яскравих представників, що сформулювали свої певні рефлексії щодо питань війни і миру з етичною основою, а саме Василія Великого та Григорія Палами. У статті констатується, що східнохристиянська патристична спадщина, разом із літургійною практикою та богословськими працями, не становить повністю систематизованого вчення, однак формує обґрунтування та нормативні орієнтири для православної відповіді на виклик війни