ГУМАНІЗМ ЧИНУ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ОСНОВА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ

Автор(и)

  • Олексій Юрійович Андрющенко Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького https://orcid.org/0009-0008-6638-7312

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.16

Ключові слова:

гуманізм чину, екзистенційний вимір, людяність, рашизм, український спротив, суб’єктність

Анотація

У статті представлено філософсько-антропологічний аналіз трансформації гуманістичної парадигми в контексті повномасштабної агресії Російської Федерації проти України (2022–2026). Автор концептуалізує феномен «гуманізму чину» як радикальну форму утвердження людської суб'єктивності, де дія стає єдиним достовірним доказом збереження гідності в умовах повної дегуманізації. На відміну від класичного «гуманізму слова», який часто демонструє ознаки пацифістської безпорадності, «гуманізм чину» постає як життєствердна стратегія. У цій моделі захист права на життя досягається через прямі дії: збройний опір, добровільну солідарність та негнучкість моральних орієнтирів у критичних ситуаціях. Використовуючи полемологічний підхід, дослідження розкриває роль вищої освіти у формуванні індивідуального інтелектуального опору. Стверджується, що інтеграція паксології та віктимології дозволяє студентам розрізняти «абстрактну» війну підручників від дійсної реальності, перетворюючи теоретичні знання на «інтелектуальну силу». Це стає основою для критичного розуміння пропаганди та ефективної протидії гібридним загрозам у сучасному інформаційному просторі. Особлива увага приділяється екзистенційним викликам «граничного стану» – досвіду перебування в полоні та на тимчасово окупованих територіях. Виявляється, що за таких обставин гуманізм чину набуває форми найвищого духовного героїзму, який передбачає свідому відмову від морального колаборації та збереження внутрішньої свободи. У статті робиться висновок, що український досвід опору формує нову глобальну етичну парадигму, в якій пріоритет «людської реальності» над усіма імперськими ідеологіями стає ключовим для легітимізації політичних рішень. Демонструється, що гуманізм чину є основою соціальної стійкості, що забезпечує не лише фізичне виживання, а й перевагу цінностей над агресором. Результати дослідження свідчать про необхідність радикального переосмислення архітектури глобальної безпеки, в якій захист людської гідності та «право на захист» визнаються ключовими критеріями міцного та справедливого миру

Посилання

Андрющенко О. (2024). Людяність і війна: до питань розробки категоріального апарату. Українознавчий альманах. Вип. 34. С. 11–17. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.34.1.

Бойченко М. (2023). Цінності глобального громадянського суспільства після 24 лютого 2022 року. Круглий стіл «Філософської думки». Філософська думка. № 2. С. 49–54.

Діти війни: державний портал розшуку дітей (2026). URL: https://childrenofwar.gov.ua/ (дата звернення: 20.02.2026).

Екозагроза: офіційний ресурс Міндовкілля України. Моніторинг наслідків підриву Каховської ГЕС та воєнних злочинів проти довкілля (2026). URL: https://ecozagroza.gov.ua/ (дата звернення: 20.02.2026).

Єрмоленко А. (2023). Україна і світ після 24.02.2022: рік незламності, рік консолідації. Круглий стіл «Філософської думки». Філософська думка. № 2. С. 5–11.

Мулярчук Є. І. (2016). Життєсвіт людяності: повсякденність та час війни. Мультиверсум. Філософський альманах. Вип. 7–8. С. 29–62.

Новіков Б. В. (2006). Творчість як спосіб здійснення гуманізму: монографія. 2-ге вид., переробл. та доповн.

Київ: НТУУ «КПІ», 2006. 308 с. URL: http://www.proza.ru/2011/03/13/593 (дата звернення: 25.02.2026).

Офіс Генерального прокурора. Статистика злочинів, вчинених в умовах повномасштабної агресії РФ (2026). URL: https://gp.gov.ua/ (дата звернення: 20.02.2026).

Пролеєв С. (2023). Війна та знелюднення. Круглий стіл «Філософської думки». Філософська думка. № 2. С. 27–35.

Цюрупа М., Вишневський О., Андрющенко О., Гавріна В. (2023). Науковий дискурс сучасної війни: військовознавство (полемологія) у системі сучасної освіти України. Українознавчий альманах. Вип. 33. С. 93–101. https://doi.org/10.17721/252.

Balibar E. (2016). Violence and Civility. On the Limits of Political Philosophy. Columbia University Press, 232.

Balibar E. (2022). In the War: Nationalism, Imperialism, Cosmopolitics. Based on the lection for London Critical

Theory Summer School 2022. URL: https://commons.com.ua/en/etienne-balibar-on-russo-ukrainian-war/.

Barilan Y. M. (2026). Humanization by depersonalization: historical contexts of the detainees’ hospital during the war in Gaza. Medicine, Health Care and Philosophy. URL: https://www.springermedicine.com/humanization-bydepersonalization-historical-contexts-of-the-det/52152350.

Esposito R. (2021). Instituting thought: Three paradigms of political ontology. Polity Press, Cambridge, 238. https://doi.org/10.1057/s41296-022-00555-8.

Genini D. (2025). How the war in Ukraine has transformed the EU’s Common Foreign and Security Policy. Yearbook of European Law. URL: https://academic.oup.com/yel/advance-article/doi/10.1093/yel/yeaf003/8112000.

Wither J. K. (2016). Making Sense of Hybrid Warfare. Connections: The Quarterly Journal, Vol. 15, N 2, 73–87.http://dx.doi.org/10.11610/Connections.15.2.06.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-29

Як цитувати

Андрющенко, О. Ю. (2026). ГУМАНІЗМ ЧИНУ ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ОСНОВА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ. Культурологічний альманах, (2), 143–150. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.16