ПРОЧИТАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОГО ПОВОРОТУ В РОЗРІЗІ ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ Л. ВІТГЕНШТАЙНА
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2022.3.20Ключові слова:
Л. Вітґенштайн, лінгвістичний поворот, комунікативний поворот, репрезентація, комунікація, референційна теорія значення, ординарна мова, ідеальна мова, релятивізм, мовна гра, правила мовної гриАнотація
У статті досліджується роль та місце ідей Л. Вітґенштайна у формуванні лінгвістичного повороту у філософії в контексті репрезентативного та комунікативного вимір У поясненні історії розвитку лінгвістичного повороту існують суперечності, яких немає, наприклад, при аналізі іншої вагомої інтелектуальної події європейської філософії – коперниканського повороту. Частина дослідників тлумачать лінгвістичний поворот в репрезентативному ключі, частина – в комунікативному. Нічого подібного не виникає у випадку аналізу коперниканського повороту, де все однозначно. На думку авторів, така ситуація зумовлена характером філософії, що стала причиною обох подій. У першому випадку маємо справу з чіткою цілісною концепцією І. Канта, в другому – з двома суперечливими теоріями Л. Вітґенштайна. У такому трактуванні Л. Вітґенштайн постає головним основоположником лінгвістичного повороту. Це накладає зобов’язання на авторів розкрити зміст обох його фундаментальних творів, показати їх відповідність репрезентативному та комунікативному вектору розвитку лінгвістичного повороту. Основними методами, використаними у дослідженні, є історико-філософський, змістовний та структурно-функціональний. Стаття поділена на чотири частини, присвячені: 1) аналізу історії інтерпретацій розвитку лінгвістичного повороту; 2) метафізичному характеру першого твору Л. Вітґенштайна і антиметафізичному – другого; 3) репрезентативному виміру у «Логіко-філософському трактаті»; 4) комунікативному виміру у «Філософських дослідженнях». У висновках автори дійшли думки, що лінгвістичний поворот слід сприймати як цілісний феномен, а наступний після нього комунікативний поворот можна розглядати як конвергенцію тенденцій, закладених Л. Вітґенштайном.
Посилання
Аристотель. (1976). Соч. В 4-х т. / под ред. В.Ф. Асмуса. Москва : Мысль. Т. 1. 550 с.
Витгенштейн Л. (1994). Философские работы / пер. М.С. Козловой и Ю.А. Асеева. Москва : Издательство «Гнозио». Часть I. 612 с.
Грязнов А.Ф. (2010). Витгенштейн. Новая философская энциклопедия. В 4 томах / под ред. В.С. Степина. Минск : Мысль. Т. 1. С. 406–408.
Дэвид М. (2007). Корреспондентная теория истины. Эпистема. С. 147–177.
Мартиненко О.П. (2022). Ідеалістичні мотиви Логіко-філософського трактату Людвіга Вітґенштайна. Перспективи розвитку науки, освіти і технологій в контексті євроінтеграції : збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції, м. Кропивницький, 12 жовтня 2022 р. Кропивницький : ЦФЕНД. С. 62–63.
Мартиненко О.П. (2021). Синтез у статичному й динамічному аспектах в генології Парменіда та Геракліта. Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філософія». № 43. С. 89–95.
Медведев Н.В. (2018). О культурном релятивизме Л. Витгенштейна: Pro et contra. Манускрипт. №. 9(95). С. 71–75.
Можейко М.А. (2001). Пустой знак. Постмодернизм. Энциклопедия / под науч. ред и сост. А.А. Грицанова, М.А. Можейко. Минск : Интерпрессервис; Книжный Дом. С. 640–642.
Синиця А.С. (2017). Лінгвістичний поворот у філософії: критичний аналіз. Схід. № 2. С. 100–104.
Филиппович A.B. (2002). Лингвистический поворот История философии: Энциклопедия / сост. и глав. научный редактор А.А. Грицанов. Минск : Интерпрессервис; Книжный Дом. С. 552–553.
Филиппович A.B. (2002). Логико-философский трактат. История философии: Энциклопедия / сост. и глав. научный редактор А.А. Грицанов. Минск : Интерпрессервис; Книжный Дом. С. 559–566.
Филиппович A.B. (2002). Философские исследования … История философии: Энциклопедия / сост. и глав. научный редактор А.А. Грицанов. Минск : Интерпрессервис ; Книжный Дом. С. 1159–1169.
Bergmann G. (1960). Strawson’s Ontology. The Journal of Philosophy. Vol. 57, № 19. С. 601–622.
Rabaté J.-M. (2003). Introduction 2003: Are you History? J. Sturrock. Structuralism. Oxford, etc. : Blackwell Publishing. P. 1–16.
Strawson P.F. (1959). Individuals: An Essay in Descriptive Metaphysics. London : Methuen. 255 p.