ЦИФРОВІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ ЯК НОВИЙ ЕТАП ЕВОЛЮЦІЇ СИМВОЛІЧНИХ СИСТЕМ

Анотація

У статті розглядається цифровізація культури як фундаментальний трансформаційний процес, що знаменує новий, якісно відмінний етап еволюції символічних систем людства. Автор аналізує, як сучасні цифрові технології радикально переосмислюють традиційні символи, створюючи гібридні форми комунікації, що поєднують фізичне та віртуальне, реальне та симульоване. Дослідження акцентує увагу на тому, що цифрова трансформація не лише змінює способи передачі культурних смислів, а й суттєво модифікує саму природу символу: від статичного репрезентанта реальності до динамічного, алгоритмічно генерованого конструкта. Обґрунтовано, що цей процес має як значний потенціал, так і суттєві ризики. З одного боку, цифровізація демократизує доступ до культурних ресурсів, сприяє глобальному обміну та відкриває нові можливості для співтворчості. З іншого – вона загрожує втратою автентичності символів, посиленням цифрової нерівності, алгоритмічною упередженістю та культурною гомогенізацією. Особливо актуальним питання постає в контексті України, де під час повномасштабного вторгнення Росії цифрова фіксація та збереження національної культурної спадщини стали інструментом культурного опору та збереження колективної ідентичності. Дослідження спирається на праці М. Кастельса, Л. Мановича, П. Леві та інших, які дозволяють осмислити цифрову культуру як продовження символічної еволюції. Дослідження підкреслює необхідність етичного регулювання цифрової культури, впровадження алгоритмічної грамотності та розробки державної політики, спрямованої на поєднання інновацій із захистом автентичності національних символічних систем. Запропоновані висновки мають як теоретичне, так і практичне значення для культурології, філософії культури та державної культурної політики