ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД

Анотація

У статті на основі компетентнісного підходу досліджено низку нормативних документів у галузі освіти на наявність інноваційного складника, а саме: стандарти вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія» бакалаврського та магістерського рівнів, Державний стандарт базової освіти, освітньо-професійні та робочі програми, концепцію Нової української школи, Національну рамку кваліфікацій тощо. Встановлено певну непослідовність тенденції впровадження інновацій в освіті через часткову відсутність інноваційного компонента в зазначених документах на деяких ланках освітньої системи. Обґрунтовано необхідність доопрацювання/ корекції зазначених документів у галузі освіти. Крім того, проведено короткий теоретичний екскурс щодо понять «інновація» та «компетентнісний підхід». Визначено ключове значення формування інноваційної людини. Поняттями, що формують методологічне підґрунтя реалізації компетентнісного підходу в освітній системі, названо компетенцію, компетентність та компетентнісний підхід. Зв’язок між поняттями криється в тому, що компетентність визначають як результат набуття компетенцій. Компетентність поєднує в собі соціально-комунікативні та професійні навички. З’ясовано, що перехід до компетентнісного підходу означає зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток здатності практично діяти. Аналіз міжнародних освітянських проєктів, спрямованих на оцінку інноваційної компетентності, свідчить про необхідність суттєвого підвищення якості підготовки фахівців в Україні. Роботодавці не задоволені рівнем фахової підготовки молодих спеціалістів та зазначають низький рівень їхніх практичних навичок. З’ясовано, що метою освітньо-професійної програми другого рівня вищої освіти є підготовка висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівців, здатних до здійснення інновацій, тоді як на першому рівні вищої освіти інноваційність не передбачається. Аналіз окремих освітніх програм в Україні показав значні прогалини у сфері їх інноваційності. Визначено, що створення, освоєння та впровадження інновацій в освіті, наявність змін в освітній системі загалом залежать від загальної державної освітньої стратегії, спрямованої на інноватизацію освітньої галузі. З’ясовано, що, незважаючи на наявний потенціал вітчизняної освіти та інноваційне спрямування України на загальнодержавному рівні, є проблеми у процесі підготовки спеціалістів, а також непослідовність інноваційної стратегії.