ГЕРОЙ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНСТРУКТ: МЕМОРІАЛЬНІ ТА КОМЕМОРАТИВНІ ПРАКТИКИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Анотація

Стаття присвячена комплексному міждисциплінарному дослідженню феномену героя, героїзму, практик вшанування і збереження пам’яті Героїв України. Об’єктом даного дослідження є меморіальна культура незалежної України як сукупність суспільних, інституційних, культурних процесів, що пов’язані зі збереженням і трансляцією колективної пам’яті. Предметом визначається феномен героя, героїзму, практик вшанування і збереження пам’яті захисників та героїв України в їхній еволюції від проголошення Незалежності в 1991 році до сьогодення. Теоретичною основою для роботи є напрацювання в межах міждисциплінарного напряму “memory studies” (М. Хальбвакс, Я. Ассман, А. Ассман, П. Нора), постколоніальних студій (Е. Саїд, М. Рябчук, В. Огієнко, Б. Ткачук) та “heroism studies” (Ф. Зімбардо). Для досягнення мети застосовано історико-генетичний, порівняльно-історичний, описовий, аналітичний метод, а також міждисциплінарний синтез. Автор простежує еволюцію образу героя від античної моделі через модерні концепції Т. Карлайла та Дж. Кемпбелла, радянську деформацію культурної пам’яті та примусову героїзацію обраних постатей, аксіологічну невизначеність перших років Незалежності до сучасних українських комеморативних практик. Особлива увага приділена ролі українського громадянського суспільства й організацій у збереженні правдивої пам’яті в умовах державної інертності, переломному значенню Революції гідності 2013–2014 років для формування новітнього, близького й зрозумілого образу героя, а також розбудові меморіальної інфраструктури, від меморіалу Героїв Небесної Сотні у Львові до Національного військового меморіального кладовища та Пантеону видатних українців, в умовах повномасштабної російсько-української війни. Наукова новизна полягає в комплексному поєднанні теоретико-філософського виміру поняття «герой» з емпіричним аналізом українських комеморативних практик у період активного збройного конфлікту, що є нестандартним об’єктом дослідження у світовій науці. Зроблено висновок, що збереження пам’яті про героїв є не лише моральним обов’язком, а й стратегічним державотворчим завданням, від виконання якого залежать консолідація нації та формування ціннісних орієнтирів прийдешніх поколінь. Результати дослідження можуть слугувати аналітичним підґрунтям для формування державної меморіальної політики та розбудови меморіальної інфраструктури.