ОБРАЗ МАЙБУТНЬОГО ЯК ФОРМА МІФОТВОРЧОСТІ В КОНТЕКСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.20Ключові слова:
образ майбутнього, міф, міфотворчість, штучний інтелект, уявне, архетип, Жільбер Дюран, Нік Бостром, типологія образів майбутнього, структурно-символічний аналізАнотація
У статті досліджено образ майбутнього як форма сучасної міфотворчості в контексті розвитку штучного інтелекту. На основі узагальнення підходів Е. Кассірера, М. Еліаде, К. Леві-Стросса, К.Г. Юнга, Р. Барта, Р. Мея та Ж. Дюрана виведено розуміння міфотворчості як процесу створення, організації та трансформації символічних образів, архетипових структур, цінностей і соціокультурних уявлень у цілісні оповіді. На цій основі обґрунтовано розуміння образу майбутнього як форми міфотворчості: принципова невизначеність майбутнього компенсується діяльністю уяви, яка перетворює його на смислово та ціннісно організовані образи й наративи. Концептуалізація образу майбутнього як форми міфотворчості дає змогу розкрити механізми його символізації, архетипового структурування, ціннісного осмислення й наративної організації. Методологічною основою дослідження є образний структуралізм Ж. Дюрана; застосовано структурно-символічний аналіз, герменевтичний, типологічний і порівняльний методи, а також теоретичний аналіз, синтез та узагальнення. На матеріалі роботи Н. Бострома “Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies” і сучасних досліджень ШІ апробовано авторську архетипову типологію образів майбутнього. Виявлено прогресивно-героїчний, регресивно-гармонійний та синтетично-циклічний типи, що відрізняються способом організації історичного часу, характером трансформації та символічною логікою взаємодії людини зі світом. У контексті штучного інтелекту ці типи набувають конкретних міфотворчих форм: «надрозум-рятівник / надрозум-знищувач», «цифровий опікун / доброзичливий тиран» та «коеволюція / циклічна пастка». У процесі апробації типологію уточнено принципом амбівалентності, відповідно до якого кожна архетипова структура здатна породжувати протилежні за ціннісною спрямованістю сценарії, зберігаючи власну символічну логіку. Отримані результати можуть слугувати методологічним інструментом для структурно-символічного аналізу образів майбутнього та процесів їх міфотворчого конструювання.
Посилання
Bareis J., Ackerl C. & Heil R. (2026). AI going rogue? An integrative narrative review of the tacit assumptions underlying existential AI-risks. AI Ethics, 6, 152. https://doi.org/10.1007/s43681-025-00928-w.
Barthes R. (1957). Mythologies. Paris: Éditions du Seuil, 272 p.
Bentivegna F. (2025). Artificially voiced intelligences: voice and the myth of AI. AI & Society, 41 (3), 1749–1760. https://doi.org/10.1007/s00146-025-02383-x.
Berlinski E., Morales J. & Sponem S. (2024). Artificial imaginaries: Generative AIs as an advanced form of capitalism. Critical Perspectives on Accounting, 99, 102723. https://doi.org/10.1016/j.cpa.2024.102723.
Bory P., Natale S. & Katzenbach C. (2025). Strong and weak AI narratives: an analytical framework. AI & Society, 40, 2107–2117. https://doi.org/10.1007/s00146-024-02087-8.
Bostrom N. (2014). Superintelligence: Paths, Dangers, Strategies. Oxford: Oxford University Press, 352 p.
Brause S.R., Schäfer M.S., Katzenbach C., Mao Y., Richter V. & Zeng J. (2025). Sociotechnical imaginaries and public communication: Analytical framework and empirical illustration using the case of artificial intelligence. Convergence: The International Journal of Research into New Media Technologies, 31 (4), 1267–1287. https://doi.org/10.1177/13548565251338192.
Cassirer E. (2021). An essay on man: An introduction to a philosophy of human culture. London, New Hawen: Yale University Press, 237 p.
Denia E. (2025). AI narratives model: Social perception of artificial intelligence. Technovation, 146, 103266. https://doi.org/10.1016/j.technovation.2025.103266.
Dishon G. (2024). From Monsters to Mazes: Sociotechnical Imaginaries of AI Between Frankenstein and Kafka. Postdigital Science and Education, 6, 962–977. https://doi.org/10.1007/s42438-024-00482-4.
Durand G. (1963). Les structures anthropologiques de l’imaginaire: Introduction à l’archétypologie générale (2e éd.). Paris: Presses Universitaires de France. 506 p.
Eliade M. (1963). Myth and reality (W.R. Trask, Trans.). New York: Harper & Row. 204 p.
Hendriks A., Karhunmaa K. & Delvenne P. (2025). Shaping the future: A conceptual review of sociotechnical imaginaries. Futures, 170, 103607. https://doi.org/10.1016/j.futures.2025.103607.
Inloes A. (2025). The Golem, the Djinni, and ChatGPT: Artificial Intelligence and the Islamicate Occult Sciences. Theology and Science, 23 (1), 147–166. https://doi.org/10.1080/14746700.2024.2436785.
Jung C. G. (1968). Archetypes of the collective unconscious. In H. Read, M. Fordham, G. Adler & W. McGuire (Eds.), The collected works of C.G. Jung (R.F.C. Hull, Trans.; Vol. 9, Pt. 1, pp. 1–41). New York: Princeton University Press.
Jung, C. G. (1968). The psychology of the child archetype. In H. Read, M. Fordham, G. Adler & W. McGuire (Eds.). The collected works of C. G. Jung (R.F.C. Hull, Trans.; Vol. 9, Pt. 1. P. 151–181). New York: Princeton University Press.
Kasirzadeh A. (2025). Two types of AI existential risk: decisive and accumulative. Philosophical Studies, 182, 1975–2003. https://doi.org/10.1007/s11098-025-02301-3.
Kasirzadeh A. & Gabriel I. (2023). In Conversation with Artificial Intelligence: Aligning language Models with Human Values. Philosophy & Technology. 36. https://doi.org/10.1007/s13347-023-00606-x.
Kurzweil R. (2024). The Singularity Is Nearer: When We Merge with AI. Penguin Publishing Group. 432 p.
Laba N. (2026). Whose imagination? Conflicting narratives and sociotechnical futures of visual generative AI. AI & Society, 41, 2279–2295. https://doi.org/10.1007/s00146-025-02675-2.
Lévi-Strauss C. (1955). The structural study of myth. The Journal of American Folklore, 68 (270), 428–444. https://doi.org/10.2307/536768.
May R. (1991). The cry for myth. New York, London: W.W. Norton & Company, 320 p.
Oldenburg N. & Papyshev G. (2025). The stories we govern by: AI, risk, and the power of imaginaries. Proceedings of the Eighth AAAI/ACM Conference on AI, Ethics, and Society (AIES 2025), 1939–1950. https://doi.org/10.1609/aies.v8i2.36686.
Pedreschi D., Pappalardo L., Ferragina E., Baeza-Yates R., Barabási A.-L., Dignum F., Dignum V., Eliassi-Rad T., Giannotti F., Kertész J., Knott A., Ioannidis Y., Lukowicz P., Passarella A., Pentland A.S., Shawe-Taylor J. & Vespignani A. (2025). Human-AI coevolution. Artificial Intelligence, 339, 104244. https://doi.org/10.1016/j.artint.2024.104244.
Thorstad D. (2025). Against the singularity hypothesis. Philosophical Studies, 182, 1627–1651. https://doi.org/10.1007/s11098-024-02143-5.
Wang W. & Downey J. (2025). Mapping the sociotechnical imaginaries of generative AI in UK, US, Chinese and Indian newspapers. Public Understanding of Science, 34 (7), 930–948. https://doi.org/10.1177/09636625251328518.
Yudkowsky E. & Soares N. (2025). If Anyone Builds It, Everyone Dies: Why Superhuman AI Would Kill Us All. Little, Brown and Company.
Zhong B., Song Y., Feng G.C., Shi J., Zhu Y., Xie L., Zhou W.A., Yu S., Lu Y., Qin Y. & Xiong Z. (2025). AI imaginaries shape technological identity and digital futures. Computers in Human Behavior, 169, 108682. https://doi.org/10.1016/j.chb.2025.108682.
Новикова В. (2025). Типологія образів майбутнього в контексті образного структуралізму Жільбера Дюрана. Вісник Київського Авіаційного Інституту. Серія: Філософія. Культурологія, 42 (2), 79–86. https://doi.org/10.18372/2412-2157.42.21027.
Хамітов Н. (2026). Взаємодія людини і штучного інтелекту: методологія осмислення викликів і перспектив. Вісник Національної академії наук України, (7), 13–23. https://doi.org/10.15407/visn2026.07.013.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
