ПРОБЛЕМА НАЗВИ ТА ЄДНОСТІ КОРПУСУ «МЕТАФІЗИКИ» АРИСТОТЕЛЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.21Ключові слова:
Аристотель, «Метафізика», τὰ μετὰ τὰ φυσικά, Андронік Родоський, перша філософія, текстологія, усна передачаАнотація
Статтю присвячено проблемі назви та єдності текстового корпусу «Метафізики» Аристотеля – питанню, яке в українськомовній аристотелезнавчій літературі системно не досліджено, попри його фундаментальний характер для розуміння цього твору. Актуальність теми зумовлена появою повного наукового українського перекладу «Метафізики», здійсненого з давньогрецької за виданням В.Д. Росса, який уможливив прямий діалог української наукової традиції з оригінальним грецьким текстом без посередництва російських перекладацьких і коментаторських традицій. Метою статті є обґрунтування трьох взаємопов’язаних тези: вираз τὰ μετὰ τὰ φυσικά припускає щонайменше три взаємодоповнювальні виміри тлумачення (епістемологічний, текстологічний, онтологічний); корпус «Метафізики», взятий як ціле, не є єдиним твором, написаним за наскрізним планом; окремі фрагменти тексту містять «жестові» дейктичні звороти, які найпростіше пояснити припущенням про запис усного мовлення учнями. Методологію дослідження становить філологічний та історико-філософський аналіз оригінального грецького тексту у зіставленні з корпусом наявних перекладів «Метафізики» різними європейськими мовами, а також критичне опрацювання сучасної аристотелезнавчої літератури. Основні результати: систематизовано три виміри тлумачення виразу τὰ μετὰ τὰ φυσικά; розглянуто гіпотезу Ганса Райнера про походження назви у зіставленні з її критикою у роботі В. Терлецького; показано, як «онтологічна» лінія тлумачення набула визначального характеру, укоріненого в текстах Аристотеля та розгорнутого Кантом; продемонстровано текстологічну і структурну нерівнорідність корпусу, яка робить непереконливою гіпотезу єдиного наскрізного плану. Наукова новизна полягає в оригінальному спостереженні: у корпусі «Метафізики» наявні дейктичні звороти на кшталт ἐπὶ τοῖσδε («для оцих»), ταῦτα («ці»), ὡδί («отак»), які набагато природніше пояснюються записом усного викладу з боку учня, ніж припущенням про суто письмове авторство. Цей аргумент доповнює класичну генетичну гіпотезу В. Єгера жанровим виміром – розрізненням між авторськими текстами, підготовчими нотатками та студентськими конспектами в межах наявного корпусу.
Посилання
Аристотель. (2022). Метафізика / переклад з давньогрецької О. Панича; передмова, примітки О. Панича; наукова редакція Л. Звонської. Київ: Темпора.
Вестель Ю., Листопад І., Панич О. (2012). «Категорії» 1–5: оригінал і три переклади. Філософська думка, 1, 26–58.
Єгер В. (2023). Арістотель. Основи історії його розвитку. Розділ VII. Походження Метафізики / переклад з німецької С. Шевцова. Докса, 2 (40), 172–196. https://doi.org/10.18524/2410-2601.2023.2(40).307212.
Кант І. (2000). Критика чистого розуму / переклад І. Бурковського. Київ: Юніверс.
Кассен Б. (ред.). (2011–2016). Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей (Т. 1–4). Київ: Дух і Літера.
Панич О. (2016). Аристотелева «усія»: між субстанцією, сутністю і неперекладністю. Філософська думка, 5, 33–49.
Панич О. (2017). Аристотелева «усія»: між перекладом і неперекладністю. Аристотель: традиція, адаптація, переклад (с. 8–93). Київ: Дух і Літера.
Терлецький В. (2017). Сучасні дискусії про назву Аристотелевого твору, відомого нам як «Метафізика». Sententiae, XXXVI (2), 50–65.
Aawani S., Karimi Torshizi E. (2021). Subject of Metaphysics: A Critique of Natorp’s Neo-Kantian Approach Based on Hamelin’s Interpretation. Philosophical Investigations.
Cassin B., Narcy M. (1998). La décision du sens. Le livre Gamma de la Métaphysique d’Aristote. Paris: Librairie Philosophique J. Vrin.
Kotwick M.E. (2021). Aristotle, Metaphysics A 10, 993a13–15: A New Reading and its Implication for the Unity of Book Alpha. The Classical Quarterly, 71 (1), 183–188. https://doi.org/10.1017/S000983882100032X.
Lawson-Tancred H. (trans.). (1998). Aristotle. Metaphysics. London: Penguin Books.
Pfeiffer C. (2024). Aristotle on the Cause of Unity: The Argument of Metaphysics H. 3–6. Phronesis, 69 (2), 123–157. https://doi.org/10.1163/15685284-bja10083.
Robert G. (2021). Focal Dependence, Logical Priority and the Unity of Aristotle’s Metaphysics. Kriterion-revista de Filosofia, 62 (148), 1–27. https://doi.org/10.1590/0100-512X2021n14801gr.
Ross W. D. (ed.). (1924). Aristotle’s Metaphysics: A Revised Text with Introduction and Commentary (Vols. 1–2). Oxford: Clarendon Press.
Shields C. (2014). Aristotle (2nd ed.). London; New York: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315863580.
Tricot J. (trad.). (1933). Aristote. La Métaphysique. Paris: Librairie Philosophique J. Vrin.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
