ЦИФРОВЕ МІСТО ЯК ПРОСТІР ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ЦИФРОВІ ПРОЦЕДУРИ ТА ПРАКТИКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.22Ключові слова:
політична філософія, цифрове місто, політична ідентичність, методологія, цифрові процедури, громадянська взаємодія, цифрове громадянство, паритет участі, міська прив’язаність, цифрові адміністративні тягарі, процедурна справедливість, цифрова інклюзія, нормативне оцінювання цифрових процедур, комунікаціяАнотація
Статтю присвячено політико-філософському аналізу цифрового міста як простору, у якому повсякденні цифрові процедури впливають на політичне саморозуміння мешканця. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні процедурної моделі, що пояснює, за яких умов взаємодія з міськими сервісами підтримує або послаблює статус людини як рівноправного учасника політичної спільноти. Методологія поєднує концептуальний аналіз, нормативно-інституційний аналіз користувацького маршруту та критичний аналіз інституційно-регулятивних ефектів соціотехнічних систем. Джерельну основу становлять праці з теорії ідентичності та міської прив’язаності, публічної сфери, паритету участі й права на місто, цифрового громадянства, справедливості даних, цифрових адміністративних тягарів та інклюзивності електронних послуг, а також нормативні документи щодо захисту даних і доступності інформації. Розмежовано міську прив’язаність, міську ідентичність, адміністративну ідентифікацію та політичну ідентичність. Запропонована модель охоплює п’ять таких взаємопов’язаних етапів: доступ та інституційне розпізнавання, перетворення потреби на публічну вимогу, отримання мотивованої відповіді, оскарження і перегляд рішення, участь у коригуванні спільних правил. Показано, що політичне значення цифрової процедури визначається не кількістю функцій або швидкістю сервісу, а типом відносин між мешканцем і публічною владою, який вона закріплює. Обґрунтовано три такі критерії демократичної якості цифрових процедур: рівність політичного статусу, публічне обґрунтування рішення та реальна можливість оскарження і перегляду. Наукова новизна полягає у поєднанні політико-філософського розуміння ідентичності з аналізом повного цифрового користувацького маршруту та у поясненні політичної суб’єктності через повторюваний досвід визнання, відповідальності й дієвості голосу. Практичне значення моделі полягає в можливості застосовувати її до нормативного оцінювання міських цифрових процедур у сферах звернень, освіти, безпеки та участі.
Посилання
Brubaker R., & Cooper F. (2000). Beyond “identity”. Theory and Society, 29 (1), 1–47. https://doi.org/10.1023/A:1007068714468.
Cardullo P., & Kitchin R. (2019). Smart urbanism and smart citizenship: The neoliberal logic of “citizen-focused” smart cities in Europe. Environment and Planning C: Politics and Space, 37 (5), 813–830. https://doi.org/10.1177/0263774X18806508.
European Parliament & Council of the European Union. (2016). Regulation (EU) 2016/679 of 27 April 2016 on the protection of natural persons with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data. Official Journal of the European Union, L 119, 1–88. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2016/679/oj.
Fraser N. (1998). Social justice in the age of identity politics: Redistribution, recognition, participation (WZB Discussion Paper No. FS I 98–108). Wissenschaftszentrum Berlin für Sozialforschung. URL: https://www.ssoar.info/ssoar/handle/document/12624.
Habermas J. (1989). The structural transformation of the public sphere: An inquiry into a category of bourgeois society (T. Burger, Trans.). MIT Press.
Halling A., & Bækgaard M. (2024). Administrative burden in citizen–state interactions: A systematic literature review. Journal of Public Administration Research and Theory, 34 (2), 180–195. https://doi.org/10.1093/jopart/muad023.
Hegemann M., & Ritz A. (2026). Administrative burden in digital service provision: A systematic literature review and research agenda. Perspectives on Public Management and Governance, gvag004. https://doi.org/10.1093/ppmgov/gvag004.
Hernández B., Hidalgo M.C., Salazar-Laplace M.E., & Hess S. (2007). Place attachment and place identity in natives and non-natives. Journal of Environmental Psychology, 27 (4), 310–319. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2007.06.003.
Isin E. F., & Ruppert E. (2020). Being digital citizens (2nd ed.). Rowman & Littlefield International.
Kim Y., & Lee J. (2024). Digitally vulnerable populations’ use of e-government services: Inclusivity and access. Asia Pacific Journal of Public Administration, 46 (4), 422–446. https://doi.org/10.1080/23276665.2024.2321569.
Lefebvre H. (1996). The right to the city. In E. Kofman & E. Lebas (Eds. & Trans.), Writings on cities (pp. 147–159). Blackwell.
Li X., & Wang J. (2024). Should government chatbots behave like civil servants? The effect of chatbot identity characteristics on citizen experience. Government Information Quarterly, 41 (3), Article 101957. https://doi.org/10.1016/j.giq.2024.101957.
Lewicka M. (2011). Place attachment: How far have we come in the last 40 years? Journal of Environmental Psychology, 31 (3), 207–230. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2010.10.001.
Nissenbaum H. (2010). Privacy in context: Technology, policy, and the integrity of social life. Stanford University Press.
Peeters R. (2023). Digital administrative burdens: An agenda for analysing the citizen experience of digital bureaucratic encounters. Perspectives on Public Management and Governance, 6 (1), 7–13. https://doi.org/10.1093/ppmgov/gvac024.
Raymond C. M., Brown G., & Weber D. (2010). The measurement of place attachment: Personal, community, and environmental connections. Journal of Environmental Psychology, 30 (4), 422–434. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2010.08.002.
Scannell L., & Gifford R. (2010). Defining place attachment: A tripartite organizing framework. Journal of Environmental Psychology, 30 (1), 1–10. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2009.09.006.
Taylor L. (2017). What is data justice? The case for connecting digital rights and freedoms globally. Big Data & Society, 4 (2), 1–14. https://doi.org/10.1177/2053951717736335.
United Nations. (2006). Convention on the Rights of Persons with Disabilities. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/convention-rights-persons-disabilities.
Wnuk A., & Oleksy T. (2021). Place attachment and acceptance of smart city technologies. Proceedings of the 54th Hawaii International Conference on System Sciences (pp. 2487–2496). https://doi.org/10.24251/HICSS.2021.305.
Санжаровський І. М. (2026a). Методологія дослідження цифрового міста як простору політичної ідентичності. Актуальні проблеми філософії та соціології, 59, 121–127. https://doi.org/10.32782/apfs.v059.2026.19.
Санжаровський І. М. (2026b). Цифрове місто як простір політичної ідентичності: сучасні філософські підходи. Матеріали ХІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції з міжнародною участю «Соціальні та гуманітарні технології: філософсько-освітній аспект» (м. Черкаси, 2–3 квітня 2026 р., с. 164–167). Черкаський державний технологічний університет. URL: https://fipn.chdtu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/27/2026/05/soczialni-ta-gumanitarni-tehnologiyi_materialy-hii-konferencziyi.pdf.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
