КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ НАРИС ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОЇ ЗРАЗКОВОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ СТУДІЇ «АРЛЕКІН», М. ЛИСИЧАНСЬК: ВІД ШКІЛЬНОГО ТЕАТРУ ДО ТЕАТРАЛЬНОЇ ШКОЛИ

Анотація

Останнім часом зростає інтерес до дитячого театру. Театр як засіб формування особистості посідає одне з перших місць серед інших видів дитячої творчості, він є для дітей джерелом інформації про навколишній світ і закони життя, він примушує замислюватися над сенсом людського існування та глибинами людської душі. У статті авторка аналізує власний досвід роботи у шкільному театрі, а після – у дитячій театральній студії, формулює етапи створення та досягнення успіху студії «Арлекін». На початку створення колективу завданням керівниці було поєднання школярів через театральний гурток для розвитку творчих здібностей особистості, але згодом, поширюючи свої знання, навички й особистий досвід, вона розширює роботу з дітьми, доповнює майстер-класами видатних театральних фахівців, запрошує акторів і режисерів, психологів, коуча-практика. Після 2014 року набір у студію починається із трьох років. Змінюється навчальний процес. Якщо раніше метою шкільного театру була якісна постановка вистави, то згодом суттю дитячого театру стають освіта та розвиток дитини, якість процесу підготовки не стільки кожної п’єси, скільки кожного студійця – не лише як творчої індивідуальності, а й як особистості, здатної до культуротворчості. Пропоноване навчання формує уявлення про специфіку театрального мистецтва, допомагає зрозуміти й оцінити власні можливості в даній області, воно забезпечує умови для виховання та розвитку художнього смаку шляхом освоєння різних пластів людської культури. До студії залучаються фахові викладачі. Навчання поділяється на три етапи (у молодшій, середній, старшій групах). У центрі уваги кожна дитина. Окрім основних предметів (акторська майстерність, сценічний рух, сценічна мова), на заняттях обговорюється творчість знаменитих акторів, режисерів, драматургів, вивчається історія театру та костюмів, значення декорації; студійці навчаються вокалу, хореографії, художнього мистецтва. На практичних заняттях діти самі розробляють костюми та декорації до вистав. Згодом зрозуміло, що розвиток творчої дитини можна здійснювати через поширене навчання мистецтву, бо театр – це синтез багатьох мистецтв. Завдяки цьому театральне мистецтво виступає своєрідною моделлю єдиної мистецької палітри, а залучення до нього через театральну студію – своєрідною «майстернею культуротворчості».