ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.18

Ключові слова:

парадигма, парадигма освіти, підхід, особистість

Анотація

У статті розглядаються філософські основи сучасної парадигми освіти. Розглянуто основні трактування понять «парадигма» та «парадигма освіти» вченими філософами та педагогами. Визначено, що парадигма – це сукупність наукових надбань, зокрема теорій, концепцій, методів, які були розроблені та впроваджені в конкретній області досліджень в певний історичний період розвитку. Обґрунтовано, що освіта сьогодення повинна бути направлена на розвиток особистості як окремої індивідуальності, так і людства в цілому. Зазначено, що сучасна освітня парадигма – це певний стандарт, в якому прописані різні концепції, які втілюються науковцями на практиці. З’ясовано, що формування парадигми сучасної освіти відбувається під впливом сучасного розвитку науки і техніки, на основі того, що освіта підпорядковується сучасним вимогам суспільства. Зроблено акцент на духовній, культурній, компетентній та гуманній особистості, яка в поєднанні з науково-технічним прогресом забезпечить сучасний розвиток нашої держави на економічному та європейському рівнях. Дійшли висновку, що поєднання системного, синергетичного, культурологічного, аксіологічного, антропологічного, ресурсного, особистісно-діяльнісного, гуманістичного, компетентнісного та студентоцентрованого підходів в системі сучасної освіти забезпечить розвиток та формування сучасного фахівця, який буде здатен швидко та якісно інтегруватися в європейський простір. Вважаємо, що поєднання саме цих підходів в єдину концепцію освіти дозволить забезпечити: наукоємність освіти; вимоги до системи освіти повинні бути загальними для всіх країн; освіта повинна забезпечувати формування особистості з новим інноваційним типом мислення; після отримання фахової освіти особистість повинна вміти творчо застосовувати отримані знання в професійній діяльності і нести повну відповідальність за прийняте рішення; освіта повинна повністю задовольняти здобувачів; сучасна парадигма освіти повинна бути гуманістичною та особистісно-орієнтованою.

Посилання

Андрущенко Т. В. (2016). Ціннісна палітра європейського простору освіти (український вимір). Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 4 (49), 107–113.

Аносов І. П. (2002). Антропологічний підхід як детермінанта сучасних освітніх змін. Пост методика, 7/8.

Базалук О. (2010). Філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання. Філософські обрії, 23, 187–200.

Батченко Н., Михайлініченко М. (2020). Еволюція освітніх парадигм у сучасному дискурсі. Освітологія, 9. 29–37.

Гончаренко С. (1997). Український педагогічний словник. Київ: Либідь.

Горбунова Л. В. (2019). Освіта для стійкого розвитку: до питання про концепти та методологію. Філософія освіти – Philosophy of Education, 1 (24), 52–78.

Добронравова І. С. (2003). Філософія науки і синергетика освіти. Вища освіта України, 2, 13–18.

Євтодюк А. В. (2002). Синергетичні засади моделювання освітніх систем: автореф. дис. ... канд. філос. наук: спец. 09.00.03. Київ.

Згуровський М. (2005). Шлях до інформаційного суспільства – від Женеви до Тунісу. Дзеркало тижня, 34 (562), 4–6.

Зязюн І. (2004). Людські якості є основоположними. Професійно-технічна освіта, 1, 15–16.

Педагогічна філософія (2010): колективна монографія / Б. І. Коротяєв, В. С. Курило, С. В. Савченко. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка».

Лозова В. І. (2000). Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. Харків: «ОВС».

Мельник Н. І. (2012). Гуманістична парадигма освіти як умова ефективної організації інклюзивної освіти в Україні. Вісник психології і педагогіки, 9.

Мілорадова Н. Е., Шевченко В. В. (2020). Компетентнісний підхід як методологічна основа дослідження професійної компетентності особистості. Габітус, 16, 233–237.

Огієнко О. І. (2008). Тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах: монографія. Суми: Елада.

Пазенок В. (2010). Домінанти духовно-практичного світу мислителя. Філософські діалоги, 4 (1), 22–29.

Пєхота О. М. (2006). Особистісно орієнтоване навчання: підготовка вчителя. Миколаїв: «Іліон».

Савченко О. П. (2012). Вища педагогічна освіта України: актуальність інтеграційних процесів. Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць, 10, 217–224.

Сисоєва С. О., Соколовська І. В. (2010). Проблеми неперервної професійної освіти: тезаурус наукового дослідження. Київ: Видавничий Дім «ЕКМО».

Філософія (2020): словник термінів та персоналій / В. С. Бліхар та ін. Киїів: КВІЦ.

Філософський енциклопедичний словник (2002): енциклопедія. НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди / голов. ред. В. І. Шинкарук. Київ: Абрис.

Чаплигін О. К. (1999). Творчий потенціал людини: від становлення до реалізації / соціально-філософський аналіз: монографія. Харків: Основа.

Олпорт Г. В. Личность в психологии. Москва: «КСП+»; Санкт-Петербург: «Ювенкта».

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-28

Як цитувати

Опольська, М. В., Челомбітько, Т. В., Міршук, О. Є., Лютко, Н. В., & Козаченко, С. М. (2023). ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ. Культурологічний альманах, (1), 136–143. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.18