ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ГОНЧАРІВ У ПРОМИСЛОВИХ АРТІЛЯХ ОПІШНІ 1929–1960 РР.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.9

Ключові слова:

гончар, артіль, виробництво, умови праці, повсякденне життя, Опішня, УРСР.

Анотація

У статті на основі публікацій у районній пресі 1935–1940 рр., архівних матеріалів Національного архіву українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства, праць провідних українських керамологів, спогадів колишніх працівників артілей проаналізовано особливості організації праці гончарів у артілях одного з найбільших гончарних осередків України – Опішні – упродовж 1929–1960 рр. Наголошено на впливі радянської ідеологічно-пропагандистської системи на масштаби виробничої діяльності в артілях, організацію виробництва, політичну свідомість працівників, творчу роботу майстрів. Визначено позитивні та негативні наслідки такого впливу. Прослідковано процеси переведення кустарного гончарного виробництва на рейки промисловості. З’ясовано особливості та основні відмінності в роботі артілей «Художній керамік» та «Червоний гончар». Систематизовано виставки, в яких брали участь працівники артілі «Художній керамік», та їхні результати, оскільки вони були своєрідною демонстрацією досягнень працівників досліджуваних промислових підприємств визначеного періоду. Саме виставки виступали своєрідним індикатором творчої діяльності майстрів на противагу суто виробничій. Особливу увагу приділено безпосередньо самій організації роботи гончарів, а саме матеріально-технічному забезпеченню, умовам праці, рівню заробітної плати, облаштуванню робочих місць, тривалості робочого дня, наявності доступу до додаткових послуг.

Посилання

Веселов Г. (1937). Линник проти кооперування інвалідів. Сталінським шляхом. № 117–118. С. 4.

Високохудожні гончарські вироби для пушкінської виставки (1937). Сталінським шляхом. № 22. С. 1.

Гавриленко Г. (1926). Опішнянські гончарі. Всесвіт. № 18. С. 22–23.

Демченко Т. (1976). Книга спогадів. Національний архів українського гончарства Національного музею- заповідника українського гончарства. Ф. 4. Оп. 1. Од. зб. 1. 76 арк.

Демченко Т. (1941). Напередодні виборів. Сталінським шляхом. № 47. С. 2.

Демченко Т. Спогади. Національний архів українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства. Ф. 1. Оп. 3. Од. зб. 425. 135 арк.

Дмитрієва Є. (1952). Мистецтво Опішні. Київ: Видавництво Академії архітектури Української РСР. 34 с.

Дніпровський Л. (1936). В широкі простори. Сталінським шляхом. № 67. С. 2.

Клименко О. (2016). Гончарство Опішного ХХ століття: артілі, заводи, домашнє виробництво. Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи: Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (20 листопада 2015 р.). Київ. С. 170–181.

Лук’яненко О. (2019). «Найближчі друзі партії»: колективи педагогічних вишів України в образах щодення 1920-х – першої половини 1960-х років. Полтава: Видавництво «Сімон». 658 с.

Людтке А. (2010). История повседневности в Германии. Новые подходы к изучению труда, войны и власти. 271 с.

Максимович Г. (1967). Історія опішнянського заводу «Художній керамік». Національний архів українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства. Ф. 4. Оп. 2. Од. зб. 2. 32 арк.

Метка Л. (2019). Гончарство Опішного в іменах його майстрів. Опішне: Українське Народознавство. 640 с.

Овчаренко Л. (2017). Гончарне шкільництво як визначальний фактор творчого розвитку українського традиційного гончарства (1894–1941). Опішне: Українське Народознавство. 1296 с.

Пошивайло О. (2010). Вершинне явище українського гончарства. Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі). Опішне : Українське Народознавство. 640 с.

Ревегук В. (2010). Полтавщина в роки радянсько-німецької війни (1941–1945). Полтава : Дивосвіт. 292 с.

Різник Ф. (1940). Оборонна робота поставлена добре. Сталінським шляхом. № 76. С. 2.

Різник Ф. (1936). Поліпшили культурно-побутові умови. Сталінським шляхом. № 67. С. 3.

Різник Ф. (1938). У хорошого керівника – гарні й результати. Сталінським шляхом. № 158. С. 1.

Середа Я. (1935). Готуємось до виставки виробів українського народного мистецтва. За суцільну колективізацію. № 131. С. 2.

Татарінов І. (2010). Методологічні проблеми дослідження повсякденного життя працівників важкої промисловості Української РСР у перше повоєнне десятиліття. Історія повсякденності: теорія та практика: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (14–15 травня 2010 р.). Переяслав-Хмельницький. С. 167–169.

Хоменко Н. (2007). Студенство у навчальному процесі: повсякденний вимір (1950-60-ті рp.). Український історичний збірник. № 10. С. 214–228.

Филенко П. (1938). В день великого свята кращих премійовано. Сталінським шляхом. № 68. С. 1.

Черевань А. (1967). Історія селища Опішня. Національний музей-заповідник українського гончарства, Національний архів українського гончарства. Ф. 1. Оп. 3. Од. зб. 371. 41 арк.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-18

Як цитувати

Кульбака, О. Є. (2023). ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ГОНЧАРІВ У ПРОМИСЛОВИХ АРТІЛЯХ ОПІШНІ 1929–1960 РР. Культурологічний альманах, (2), 64–70. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.9

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ