ІСТОРИЧНА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ

Анотація

У науковій розвідці обґрунтовано роль історичної інформації як джерела формування української національної самосвідомості. Виділено аспекти, що визначають цінність впливу культурних традицій, науки та освітніх процесів на теренах Волині в наступності поколінь. Встановлено значення історико-культурних впливів, які генерують джерельний контент та проєктують важливу інформацію, на сучасну історію та культуру, розвивають актуальну історико-культурологічну проблематику. На основі проаналізованих джерел і наукових студій істориків, окреслено окремі етапи розвитку Волинської землі. Висвітлено загальні закономірності заселення її території слов’янськими племенами починаючи з доісторичних часів. Охарактеризовано основні тенденції становлення, стан, особливості розвитку та змін історико-культурних традицій українських племен. Проаналізовано процес трансформації назви племен ‒ корінних мешканців Волині, що у першій половині ІХ століття стали називатися волинянами. З’ясовано, що Волинь, знаходячись на перехресті історичних шляхів, була одним із центрів освіти і культури Давньої Русі. Доведено, що в XVI та на початку XVII століть саме Волині належало одне з визначних місць у культурно-освітньому русі України. Питання національної належності вилилося в створенні низки навчальних закладів та системи братств. Зокрема, у цей час розпочала свою освітню та наукову діяльність Острозька академія, було засноване Луцьке Хрестовозвиженське братство і школа при ньому. Їх християнсько-просвітницьке спрямування сприяло консолідації прогресивних сил українського населення в його боротьбі за своє соціальне та національне визволення. Провідне місце у поглибленні в тогочасному суспільстві національної самосвідомості беззаперечно належить козацтву ‒ збуднику й генератору національно ідентифікуючого потенціалу нації. Козаки уславилися як провідники й виразники національних сподівань та інтересів всього українського народу. Можна стверджувати, що незважаючи на викладені показники національної самосвідомості, загальний її стан вимагає істотної активізації і підвищення та задіяння до розвитку державотворчих процесів. Духовні засади та механізми формування національної самосвідомості є процесом поступальним і безперервним.