ВАРІАТИВНІСТЬ, КУЛЬТУРНІ ІНВАРІАНТИ ТА БАЗОВІ УНІВЕРСАЛІЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У статті актуалізовано питання про універсалії, інваріанти і варіативність як конвенційні «ресурси» культури. На основі системного, комплексного та міждисциплінарного підходів досліджено стійкі елементи, тобто культурні універсалії та варіативні елементи, які можуть виникати та зникати в конкретних історичних умовах. Встановлено, що культурні універсалії відображають характеристики культурного досвіду та вирізняються порівняльною одноманітністю рис у найрізноманітніших проявах і мають абстрактний, символічний характер. Наголошено, що найбільше культурні універсалії пов’язані з цінностями. З’ясовано, що культурні інваріанти є властивістю чи константою, яка залишається незмінною у різноманітних перетвореннях, та постають у культурі єдністю змінного й незмінного. Досліджено, що культурні інваріанти є одним зі способів утримання і трансляції символів, міфів та архетипів. Зроблено висновок, що культурному інваріанту протистоїть варіант. Культурний інваріант визначає «якість» такої культури, встановлює кордони варіативності та її семантичних проявів. Відповідно, варіативність – це спосіб існування культури в часі і просторі та всі наявні та можливі знаково-символічні прояви культури, варіанти її форм та змістів. Якщо інваріантності властива стабільність та стереотипність, незалежність від зовнішніх впливів, збереження традицій, недостатня гнучкість та спрямування до порядку, то варіативності притаманна гнучкість, інноваційна спрямованість, відкритість усьому новому, залежність від впливів. Варіативність існує одночасно у різноманітності конкретних виразів – варіантів.