ОБҐРУНТУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЦІННІСНІ ВИМІРИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.19Ключові слова:
соціальна ідентичність, моделі ідентичності, цінності, соціокультурні моделі ідентичностіАнотація
У статті запропонований авторський аналіз поняття ідентичності. Фокусується увага на ролі ідентичності в конституюванні людини та спільноти. Обґрунтовується її роль у формуванні соціальних сенсів премодерну й модерну, забезпечення індивідуального та колективного розвитку. Простежується еволюція ідентичності від теоретичних обґрунтувань минулого до осмислення сучасних проблем, що пов’язані з функціонуванням особи та спільноти в межах існуючого соціального порядку. Актуалізована соціальна критика поняття ідентичності і його концептуалізація в процесі суспільних трансформацій ХХ–ХХІ століття. Відзначається, що ствердження ідентичності як базового поняття суспільного та індивідуального самовизначення стало можливим на основі потужних соціально-філософських та теоретичних передумов. Аналіз центрується навколо теоретичного зв’язку ідентичності з вимірами соціальної емансипації ,поняттям довіри, соціального капіталу, культурних і моральних факторів розвитку спільноти та людини. Окреслюються проблемні питання ідентичності в сучасному світі. Піддається аналізу соціальна логіка розвитку цього соціального інституту, яка на сучасному етапі призводить до загострення конфліктів між ціннісно протилежними спільнотами: 1) спрямованими на виміри соціальної свободи та соціальної автономії; 2) орієнтованими на імперські та династичні інтереси. Важливе місце приділяється з’ясуванню ціннісних вимірів ідентичності, які є важливою константою сучасної еволюції України як частини європейської спільноти. Обґрунтовуються конструктивістські та історичні засади ідентичності. Відзначаються функціональні та морально-нормативні виміри моделей ідентичності. Наголошується на необхідності поєднання раціональних та історико-символічних вимірів ідентичності як необхідного соціального підґрунтя для змін в постколоніальних та посткомуністичних країнах. Дослідження підтверджує, що комплексні соціальні зміни можливі лише шляхом свідомого використання представниками соціальної еліти і широкими суспільними групами фактора ідентичності як драйвера соціальної активності. Зазначається, що через спільну раціональну поведінку та потужні механізми її підтримки в межах соціальної уяви може бути сформована модель ефективного соціального розвитку, в якій створюються умови для функціонування європейських моделей ідентичності.
Посилання
Anderson, B. (1983). Imaginad Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London.
Barnard, F. M. (ed.) (2010). J. G. Herder on Social & Political Culture (Cambridge Studies in the History andTheory of Politics), Cambridge University Press.
Bauman, Z. (2011). Ponowoczesne wzory osobowe. Studia Sicjologiczne, 1, 435–438 https://www.studiasocjologiczne.pl/img_upl/studia_socjologiczne_2011_nr1_s.435_458.pdf .
Bokszański, Z. (1999). Tozsamość narodowa w pespectywie transformacji systemowej, w: J. Mucha (ed.) Społeczeństwo polskie w perspetywie członlowstwa w Unii Europejskiej, IfiS PAN, Warszawa.
Brubaker, R. (2010). Ethnicity without groups. Cambridge.
Ericson, E. (1968). Identity and Identity diffusion, w: Ch. Gordon (ed), K.L. Gtrge (ed) The Sekf in Social interaction. New York.
Fichte, J.-G. (2015). Reden an die deutsche Nation. Produced by Norbert H. Langkau, G. Decknatel and the Online Distributed Proofreading Team. https://www.gutenberg.org/ebooks/48340
Kollár, J. (1929). Rozpravy o slovanské vzájemnosti. Souborné vydání / uspoř. M. Weingart. Praha : Nákladem Slovanského ústavu. Sv. 1. 244 s.
Misztal, B. (2000). Globalizacja ryzyko i tożsamość. Przyklad tworzenia pojęć teoretycznych w sociologii. In: Teoria socjologiczna a practica społeczna. Kraków. Universitas.
Sen, Amartia (2017). Identity and Violence: The Illusion of Destiny (Issues of Our Time). Abridged, W. W. Norton & Company; Abridged edition.
Smith, A. (1979). The Etnic orifions of Nations. Oxford.
Smith, A. (1987). Nationalism in the Twentieth Century. New York.
Szporluk, R. (1981). The Political thought of Thomas G. Masaryk. East European Monographs, Coulumbia University Press.
Taylor, Ch. (2006). Participatory Self-Rule. Polity Press.
Бистрицький, Є. (2015). Поняття ідентичності. Ідентичність і спільнота. Національна ідентичність і громадянське суспільство. Київ. «Дух і Літера».
Єрмоленко, В. (2017). Руссо або страх близькості. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури. Львів. Видавництво Старого Лева. С. 13–32.
Забужко, О.С. (1993). Філософія української ідеї та європейський контекст. Київ, Основи.
Костомаров, М. (б.р.). Дві руські народности. Ляйпціґ. «Українська Накладня». https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/13655/file.pdf
Рябчук, М. (2019). Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності – історичні причини та політичні наслідки. Київ. ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України.
Фукуяма, Ф. (1999). Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку. Львів. Кальварія.