ПОВСЯКДЕННІСТЬ У ПРЕДМЕТНОМУ ПОЛІ ЛЮДИНООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.37Ключові слова:
повсякденність, дозвілля, вільний час, людиноорієнтований підхідАнотація
У статті досліджуються основні характеристики повсякденності з урахуванням методологічних позицій людиноорієнтованого підходу, який ґрунтується на аналізі її взаємозв’язку з іншими соціокультурними феноменами – дозвіллям та вільному часі. Підкреслюється, що дослідження повсякденності перебуває в авангарді наукового інтересу не в останню чергу завдяки тому, що на її вивченні може ґрунтуватися людиноорієнтований аналіз соціальних та культурних реалій суспільного побутування, коли елементи повсякденності починають аналізуватися з позиції артикуляції внутрішньо-особистісних соціокультурних смислів. Утім, незважаючи на значне зацікавлення питаннями повсякденності та супутніми соціокультурними феноменами, актуальним питанням залишається акцентуація уваги на можливостях людиноорієнтованого підходу до їхнього дослідження. Зроблено висновок, що повсякденність, вільний час, дозвілля – тісно пов’язані між собою феномени, як і більшість матеріальних і духовних атрибутів життя, чим демонструють єдність матеріального та ідеального, видуманого та реального. Як будь-які соціокультурні феномени, вони зазвичай досліджуються в контексті всієї дійсності, в основі якої перебувають культурно-цивілізаційні, соціальні, національно-духовні та особистісно-чуттєві сенси. У межах антропрієнтованої дослідницької парадигми увага зосереджується на їхньому новому змістовно-сенсовому наповненні та якостях, які впливають не лише на характеристики людини, сфокусовані у розширенні меж її інтеркультурної компетентності та вмотивованості, а й на рівень її повсякденного буття, суб’єктивне відчуття задоволення ним та особистісний розвиток.
Посилання
Аршава І., Салюк М. (2019). Імпліцитні теорії інтелекту та особистості як предиктори психологічного благополуччя та оптимізму. Journal of psychology research. 25 (8): 10–20.
Борейко Ю. (2015). Структури повсякденності в конструюванні релігійної ідентичності. Українське релігієзнавство. 74–75: 5–13. URL: https://www.readcube.com/articles/10.32420%2F2015.74-75.557
Бочуля О. (2012). Повсякденність: загальний аналіз природи і структури. Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. Випуск 15. С. 120–128. URL: http://fs-visnyk.lnu.lviv.ua/archive/15_2012/17.pdf
Ручка, А. О., & Скокова, Л. Г. (2008). Дім як приватний соціокультурний простір. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, (2), 162–181.
Шюц А. (1989). Структура повсякденного мислення URL: https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2014/02/ASHyuts-struktura.pdf
Bordieu P. (1990). Sociología y cultura. México: Grijalbo, 228 р.
Bourdieu Р. (1972). Esquisse d’une théorie de la pratique. Librairie Droz, 272 р.
Dumazedier J. (1968). Hacia una civilización del ocio. Barcelona, 1968. 345 р.
Moreno I. (2006). Todos tenemos tiempo. Nuevas prácticas del tiempo libre en el siglo XXI. Buenos Aires: Editorial Lumen-Humanitas, 185 р.
Román M. G. (2006). El tiempo libre y ocio reivindicado por los trabajadores. Pasos. 4(3): 301–326.
Schütz A. (1972). On multiple realities. The Problem of Social Reality: Collected Papers. I: 207–259.
Sheringham М. (2013). Traversées du quotidian. Des surréalistes aux postmodernes. 416 р.