ВИДОВИЩНІСТЬ, ІРОНІЯ ТА НОСТАЛЬГІЯ В СТРУКТУРІ ПОСТМОДЕРНОГО МИСТЕЦЬКОГО КОДУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.15

Ключові слова:

культурний код, мистецький код, декодування, видовищність, ностальгія, іронія, ритуал, обряд, карнавал

Анотація

Базовою комплектуючою «культурного коду» повсякчас виступають специфічні складові (до прикладу, мистецькі практики) та способи їх створення / функціонування, що втиснені в специфічну знаково-символічну мовну форму. Завдяки останній можна характеризувати окрему епоху, період, вид мистецтва тощо. Поряд із культурним кодом «мистецький код» виявляється логічно вужчим поняттям, адже вбирає в себе насамперед засоби й інструменти, завдяки яким формується та чи інша мистецька практика. Об’єднувальною ж ланкою як культурного, так і мистецького коду виступатиме наявність у них «подвійного кодування», що передбачається самим процесом закладених смислів, який завжди залишає неоднозначність тлумачень того чи іншого явища або процесу. Отже, процеси кодування та декодування «подвійного коду» мистецтва полягають у співавторській роботі кодуючого та розкодовуючого. Тут варто розуміти, що йдеться не про класичний герменевтичний підхід пошуків закладеним автором смислів і змістів, а радше про те, яким чином зняти нашарування засобів створеної форми, а потім віднайти сам зміст. Тож, якщо погодитися з дослідниками сучасної культури, то кодування є найбільш характерним для постмодерних мистецьких практик, а отже, і постмодерної культури, оскільки саме вони формуються завдяки засобам, які максимально передбачають маскування, вуальованість і нашарування лаштунків, які вимагають подальшого тлумачення. Отже, до засобів кодування постмодерних мистецьких практик можна віднести гру, пародіювання, міфологізацію / деміфологізацію, лабіринтість, кітч etc. А також видовищність, іронію та ностальгію, які ми і спробуємо більш детально розглянути в нашому petite recherche.

Посилання

Вишеславський, Г. (2020). Contemporary art України – від андеграунду до мейнстріму / Г. А. Вишеславський; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. Київ: ІПСМ НАМ України. 256 с.

Єрмоленко, В. (2011). Оповідач і філософ. Вальтер Беньямін і його час / Володимир Єрмоленко. Київ: Критика. 280 с.

Сидор-Гібелинда, О. (2008). Українці на Венеційській бієнале: сто років присутності. Київ: Наш Формат. 306 с.

Станіславська, К. І. (2016). Мистецько-видовищні форми сучасної культури: монографія / Катерина Станіславська. Київ: НАКККіМ. 352 с.

Berger, D. (2019). Neil Young and Philosophy (The Philosophy of Popular Culture). Chikago: Lexington books. 206 p.

Dodman, T. (2017). What Nostalgia Was: War, Empire, and the Time of a Deadly Emotion. Chicago: University of Chicago Press. 304 р.

Reichman, D. (1989). Postmodernism in nominalist coordinates. Flash Art. No. 1. P. 50–53.

Тosam, M., Takov, P. (2016). Philosophy in Culture: A Cross-Cultural Perspective. Africa: Langaa RPCID, 352 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-30

Як цитувати

Гончаренко, К. С. (2023). ВИДОВИЩНІСТЬ, ІРОНІЯ ТА НОСТАЛЬГІЯ В СТРУКТУРІ ПОСТМОДЕРНОГО МИСТЕЦЬКОГО КОДУ. Культурологічний альманах, (4), 120–125. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.15