ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ РУХУ «НОВОЇ ТЕОЛОГІЇ»: ПЕРІОДИЗАЦІЯ, БАЗОВІ ІДЕЇ, СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.9Ключові слова:
традиція, неосхоластика, секуляризм, модернізм, церковна реформаАнотація
Стаття містить аналіз історії виникнення та формування засадничих ідей католицького богословського руху «нова теологія» (інша назва напряму – «повернення до джерел»). Передісторія виникнення богословської програми даного напряму проаналізована через призму ідей Йоганна Адама Мьолера, Моріса Блонделя та П’єра Русло. У розвідці запропоновано детальний аналіз значеннєвого наповнення поняття «нова теологія» та ставлення до нього як з боку основних натхненників руху, так і з боку їхніх опонентів – прибічників схоластичної традиції. Стаття також містить виклад теорії Ю. Меттепеннінґена про поняття «нова теологія» як про кластерний концепт, що передбачає множинність варіативних візій щодо біблійного, патристичного та літургічного ренесансу. Дослідник висунув цю ідею на противагу альтернативним і заледве легітимним спробам презентувати «нову теологію» в якості гомогенного руху. Приділено увагу й тому парадоксальному факту, що теологи-неосхоласти, декларуючи власну незгоду з секулярними ідеями Просвітництва, охоче погоджувалися визнати релевантним концепт «чистої природи», а також чітке розмежування сфер природного і надприродного, яке саме по собі є плодом просвітницької доби. У контексті сакраментальної онтології Г. Бьорсми ключова мета руху висвітлена як спроба зберегти таємницю Божого буття, сокровенну і непідвладну будь-яким спробам раціонального схоплення чи то аналітичного дослідження. Враховано й принципову опозиційність руху до антиісторичної моделі схоластичного богословствування, а також здійснено зіставлення «нової теології» із модерністським рухом ХІХ–ХХ ст. З’ясовано, що одним із важливих чинників неподібності між двома богословськими проєктами є ставлення їх представників до способів тлумачення Святого Письма. Наприкінці статті наведено стислий огляд ІІ Ватиканського собору, котрий багатьма сучасними істориками (Вайґель, Кьорвен, Бланшар і Булівент) здебільшого оцінюється в категоріях остаточного тріумфу «нових теологів» та поразки або принаймні маргіналізації неотомістського богословського дискурсу.
Посилання
Balthasar, H.U. von. (1961). Martin Buber and Christianity: A Dialogue Between Israel and the Church. London: Harvill Press. 127p.
Blanchard, S., & Bullivant, S. (2023). Vatican II: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford UP. XXIV + 139 p.
DOI: https://doi.org/10.1093/actrade/9780198864813.002.0004.
Boersma, H. (2009). Nouvelle Théologie and Sacramental Ontology: A Return to Mystery. New York: Oxford UP. XVI + 325 p.
Bouillard, H. (1944). Conversion et grâce chez S. Thomas d’Aquin. Étude historique. Paris: Aubier. xv + 246 p.
Chenu, M.-D. (1935). Position de la théologie. Revue des Sciences philosophiques et théologiques, 24(2), 232–257.
Daniélou, J. (1946). Les Orientations présentes de la pensée religieuse. Études, 79(249), 5–21.
De Lubac, H. (1946). Surnaturel: Études historiques. Paris: Aubier. 498 p.
De Lubac, H. (1993). At the Service of the Church: Henri de Lubac Reflects on the Circumstances That Occasioned His Writings. San Francisco: Ignatius Press. 411 p.
Flipper, J. S. (2015). Between Apocalypse and Eschaton: History and Eternity in Henri de Lubac. Minneapolis, MN: Fortress Press. VIII + 335 p. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctt1287890.
Flynn, G. (2012). Ressourcement, Ecumenism, and Pneumatology: The Contribution of Yves Congar to Nouvelle Théologie. In G. Flynn, P. D. Murray, and P. Kelly (Eds.), Ressourcement: A Movement for Renewal in Twentieth-Century Catholic Theology (pp. 219-235). Oxford: Oxford UP. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199552870.003.0015.
Garrigou-Lagrange, R. (1946). La nouvelle théologie où va-t-elle? Angelicum, 23(3/4), 126–145.
Grumett, D. (2007). De Lubac: A Guide for the Perplexed. New York: T&T Clark. XI + 187 p.
Grumett, D. (2011). Nouvelle Théologie. In I. A. McFarland, D. A. S. Fergusson, K. Kilby, and I. R. Torrance (Eds.), The Cambridge Dictionary of Christian Theology (pp. 348–349). Cambridge: Cambridge UP. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511781285.
Hedrick-Moser, E. H. (2014). The Auguste Valensin Controversy and the Historiography of Nouvelle Théologie. Ephemerides Theologicae Lovanienses, 90(1), 41–70. DOI: https://doi.org/10.2143/ETL.90.1.3025878
Kelly, P. (2021). Ressourcement Theology: A Sourcebook. London: T&T Clark. VIII + 176 p.
Kerr, F. (2002). After Aquinas: Versions of Thomism. Oxford: Blackwell Publishing. VIII + 254 p.
Kirwan, J. (2018). An Avant-garde Theological Generation: The Nouvelle Théologie and the French Crisis of Modernity. Oxford: Oxford UP. XIII + 311 p. https://doi.org/10.1093/oso/9780198819226.001.0001.
Kirwan, J., & Minerd, M. K. (Eds.). (2023). The Thomistic Response to the Nouvelle Théologie: Concerning the Truth of Dogma and the Nature of Theology. Washington, DC: The Catholic University of America Press. X + 395 p. DOI: https://doi.org/10.2307/jj.2036767.
McCool, G. A. (1989). Nineteenth-Century Scholasticism: The Search for a Unitary Method. New York: Fordham UP. 301 p.
Mettepenningen, J. (2006). Truth as Issue in a Second Modernist Crisis? The Clash between Recontextualization and Retrocontextualization in the French-Speaking Polemic of 1946–47. In M. Lamberigts, L. Boeve and T. Merrigan (Eds.), Theology and the Quest for Truth: Historical- and Systematic-Theological Studies (pp. 119–141). Louvain: Peeters.
Mettepenningen, J. (2010). Nouvelle Théologie – New Theology: Inheritor of Modernism, Precursor to Vatican II. London; New York: T&T Clark. XV + 218 p.
Mettepenningen, J. (2012). Nouvelle Théologie: Four Historical Stages of Theological Reform Towards Ressourcement (1935–1965). In G. Flynn, P. D. Murray, and P. Kelly (Eds.), Ressourcement: A Movement for Renewal in Twentieth-Century Catholic Theology (pp. 172–184). Oxford: Oxford UP. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof: oso/9780199552870.003.0012.
Milbank, J. (2005). Henri de Lubac. In D. F. Ford and R. Muers (Eds.), The Modern Theologians: An Introduction to Christian Theology Since 1918 (pp. 76-91). Oxford: Wiley-Blackwell.
Nichols, A. (1998). Catholic Thought Since the Enlightenment: A Survey. Leominster: Gracewing; Pretoria: University of South Africa. IX + 224 p.
O’Malley, J.W. (2008). What Happened at Vatican II. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press. XI + 380 p. https://doi.org/10.2307/j.ctvjf9v70
Rouquette, R. (1963). Bilan du concile. Études, 316, 94–111.
Rousselot, P. (1908). L’Intellectualisme de S. Thomas. Paris: Félix Alcan. XXV + 259 р.
Thiel, J.E. (2007). The Development of Doctrine. In J. J. Buckley, F. C. Bauerschmidt, and T. Pomplun (Eds,), The Blackwell Companion to Catholicism (pp. 251-267). Oxford: Blackwell Publishing.
Weigel, G. (2022). To Sanctify the World: The Vital Legacy of Vatican II. New York: Basic Books. XII + 353 p.
Williams, A. N. (2005). The Future of the Past: The Contemporary Significance of the Nouvelle Théologie. International Journal of Systematic Theology, 7(4), 347–361. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1468-2400.2005.00171.x.
