УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ТЕАТРАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕТРОСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.48Ключові слова:
культурний діалог, ретроспективний аналіз, театральні комунікації, театральне мистецтво, міжнародні відносини, Україна, ПольщаАнотація
У статті представлено стислий екскурс українсько-польського культурного діалогу у контексті театральних практик. Аналіз окремих аспектів розвитку міжкультурної українсько-польської театральної комунікації є метою наукової розвідки. Історико-компаративний, системний і культурологічний аналізи, ретроспекція й аналітико-синтетичне вивчення фактологічного матеріалу становлять методологічну основу дослідження. Застосування цих методів уможливлює краще виявлення сутності й особливостей трансформацій, які відбулися в міжкультурній театральній комунікації, на прикладі України та Польщі. Звернено увагу на найраніше відомі міжетнічні культурні контакти у сценічній діяльності. Цінним джерелом, яке підтверджує ці міжкультурні зв’язки, є українські інтермедії початку XVII ст. польського діяча вірменського походження Якуба Ґаватовича (Ґавата), котрий народився у багатонаціональному Львові. Зроблено спробу показати сприятливе підґрунтя розвитку польських театрів на етнічній території України. Натомість відповідного релевантного явища на території етнічної Польщі не виявлено. Запропоновано авторський погляд на окремі історико-культурні події українсько-польських театральних комунікацій, опрацьованих під час культурологічного дослідження, що становить новизну наукової роботи. Зроблено висновок, що в українсько-польському культурному діалозі помітний спектр театральних практик, які зумовлені географічним розташуванням, історичним буттям, у деяких аспектах подібним менталітетом цих етносів. Польський театр випереджає український у своєму розвиткові через різні об’єктивні соціально-політичні обставини, а дистанцію у комунікації спричиняє періодична суб’єктивна взаємна упередженість, пов’язана з історико-політичними подіями. У майбутньому буде зосереджено увагу на аналізі сучасного українсько-польського культурного діалогу у галузі театрального мистецтва. Це допоможе простежити тяглість цих взаємин і динаміку комунікацій.
Посилання
Абисова, М. (2011). Конституювання суспільства спектаклю. Мультиверсум. Філософський альманах, (9 (107)), 68–79.
Безгін, І. (2006). Глядач і театр: соціодинаміка взаємовідносин: соціол. дослідження за науковою темою «Шляхи удосконалення організаційно-творчої діяльності київських театрів і формування глядацької аудиторії». Компас.
Бучковська, О. (2014). Розвиток міжкультурного співробітництва в умовах глобалізаційних перетворень. Культура України, (47), 82–90.
Гайшенець, А. (2020, 17 листопада). «Близькі незнайомі»: як театр допомагає будувати відносини України та Польщі. LB.ua. https://lb.ua/culture/2020/11/17/470376_blizki_neznayomi_yak_teatr.html.
Гарбузюк, М. (2018). Образ України у польському театральному дискурсі XIX століття: стратегії та форми репрезентації. Простір-М.
Гейзінга, Й. (1994). Homo Ludens (О. Мокровольський, Пер.). Основи.
Герчанівська, П. (2017). Культура в парадигмах XX–XXI ст. НАКККіМ.
Горбатовський, П. (2008). Від аматорського гуртка до професійного театру (польський театр у Києві у 1905–1914 роках). У Слов’янський світ: Зб. наук. пр. Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. Вип. 6. (с. 67–92).
Гриценко, О. (Ред.). (2007). Культурна політика в Україні : аналітичний огляд. Укр. центр культ. дослідж.
Грушевський, М. (1991). Історія України-Руси: в 11 т, кн. 12 (П. Сохань, Ред.; Т. 1). Наукова думка.
Денисюк, Ж. (2017). Комунікативні Інтернет-практики у формуванні соціокультурних цінностей суспільства. Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія, (2), 81–84.
Касян, Л. (2007). Іван Франко – критик, історик та теоретик українського національного театру. Українознавець, (3), 24–28.
Красильникова, О. (1999). Історія українського театру XX сторіччя. Либідь.
Крип’якевич, І. (1991). Історичні проходи по Львові. Каменяр.
Кришко, А., & Бріт, Н. (2015). Вплив ідей Вільгельма фон Гумбольдта (1767–1835) на мовну освіту в Україні ХІХ – початку ХХ століття. ФПО Жовтий.
Павлик, М. (1900). Ґаватович (Ґават), автор перших руських інтермедий 1619 р. У Записки товариства імені Шевченка : вид-во, присвяч. науці і письменству укр.-рус. народу: Т. 35–36 (с. 1–44). Накладом Т-ва імені Шевченка.
Панасюк, В., & Юдова-Романова, К. (2023). Театр як особливий тип художньої комунікації у сучасному науковому дискурсі. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво, (6 (1)), 35–48.
Прес-служба ЛМР. (2018, 24 квітня). Польський народний театр у Львові відзначає 60-річчя творчої діяльності. Львівська міська рада. https://city-adm.lviv.ua/news/culture/248793-polskyi-narodnyi-teatr-u-lvovi-vidznachaie-60-richchia-tvorchoi-diialnosti.
Сабадаш, Ю. (Ред.). (2019). Сучасна культурологія: актуалізація теоретико-практичних вимірів. Видавництво Ліра-К.
Семчишин, М. (1985). Тисяча років української культури = One thousand years of Ukrainian culture : істор. огляд культ. процесу. Наук. т-во ім. Шевченка.
Сендецький, А. (2020). Невербаліка в мистецтві на прикладі творчості Львівського театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки». У Мистецька культура: історія, теорія, методологія (с. 163–164). ЛННБ України ім. В. Стефаника.
Сендецький, А. (2022a). Культурно-мистецький діалог українських театрів на сторінках польської періодики початку ХХІ століття. Вісник Маріупольського державного університету Серія: Філософія, культурологія, соціологія, (23), 131–143. DOI: doi.org/10.34079/2226-2849-2022-12-23-131-143.
Сендецький, А. (2022b). Роль незалежного театру у культурній дипломатії. У Гуманітарний корпус (с. 17–19). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.
Сендецький, А. (2023a). Неінституційний театр як інструмент культурної дипломатії в українсько-польському діалозі. У Трансформаційні процеси соціальної культури в Україні (с. 217–221). Київський національний університет культури і мистецтв.
Сендецький, А. (2023b). Театральне мистецтво України у культурному діалозі з країнами Євросоюзу 2014–2023 рр. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Серія Культурологія, (47), 103–113. DOI doi.org/10.35619/ucpmk.v47i.731.
Скрипник, Г. (Ред.). (2009–2017). Історія українського театру : у 3 т. НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського.
Степанюк, С. (2020). Співіснування двох культур: польський та український пересувні театри Волинського воєводства в 1928 – 1939 рр. Науковий вісник Інституту Польщі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, (2 (406)), 216–222.
Фруктова, Т. (2011). Філософсько-естетична концепція дії у театрі Єжи Гротовського: спроба осмислення. Магістеріум. Культурологія, (42), 21–27.
Циховська, Е. (2014). «Суспільство спектаклю»: перспективи та загрози сучасних ЗМІ. Стиль і текст, (15), 231–240.
Чарнецький, C. (1934). Нарис історії українського театру в Галичині. Накладом фонду «Учітеся, брати мої».
Чарнецький, C. (2014). Історія українського театру в Галичині: нариси, статті, матеріали, світлини. Літопис; ЛНУ ім. І. Франка.
Чорний, М. (2012-2013). Австрійська секуляризаційна реформа у львові: міфи та реалії. Наукові зошити історичного факультету Львівського університету, 311–330.
Шахова, К. (2004). Аналіз творчості письменника. У Фрідріх Шіллер. Лірика. Драми (с. 3–20). Фоліо.
Bodziany, M. (2012). Komunikacja międzykulturowa w wielonarodowych jednostkach wojskowych. Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Oficerskiej Wojsk Lądowych imienia generała Tadeusza Kościuszki.
Casmir, F. (1996a). Budowanie trzeciej kultury: zmiana paradygmatu komunikacji międzynarodowej i międzykulturowej. У Komunikacja międzykulturowa. Zderzenia i spotkania (с. 28–56). Instytut Kultury.
Casmir, F. (1996b). Komunikacja ludzka w perspektywie wielokulturowej. У Komunikacja międzykulturowa. Zderzenia i spotkania (с. 11–27). Instytut Kultury.
Kręglewska, K. (2023). Teatr wobec wojny. O praktykowaniu wdzięczności. Konteksty. Polska Sztuka Ludowa, (1–2/2023 (340–341)), 80–92. DOI: doi.org/10.36744/k.1675
Mikułowski Pomorski, J. (1999). Komunikacja międzykulturowa. Wprowadzenie. Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej w Krakowie.
Sendetskyy, A. (2022). International Cultural Dialogue of Ukraine: Current Dimensions of Theatrical Communications. У Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір (с. 26–28). НАКККіМ.
