ФЕНОМЕН ДОСКОНАЛОСТІ ЛЮДИНИ: АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ЗАСАДНИЧІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ

Анотація

У статті аналізується феномен досконалості людини, який досліджується в межах православного антропологічного дискурсу. Обґрунтовується актуальність дослідження феномену досконалості людини та засадничі основи його вивчення. Встановлено взаємозв’язок вказаного феномену з православною доктриною про постать Бога в Самому Собі та досконалості людини з досконалістю Бога. Сформульовано поняття досконалості людини та розроблено чотири засадничі основи його вивчення, які ґрунтуються на загальновизнаних у науковому середовищі принципах богословсько-антропологічного дослідження. Установлено ключові аспекти вивчення феномену досконалості людини, серед яких: релігійно-філософський дискурс активно вивчає феномен досконалості людини, розробляючи концепції, що базуються на богословських та антропологічних принципах; православна антропологія є ключовим напрямом у цьому дослідженні, вона розглядає людину як найвищу форму розумного буття, удостоєну особливих взаємин з Богом; людина в православній теології вважається мікрокосмосом, що відкриває доступ до розуміння світу і Бога; досконалість людини вивчається за допомогою методології, яка базується на аналізі Одкровення, що зберігається в переданні Церкви, та синтезі ідей і положень, які стосуються людини; людина, згідно з релі- гійно-філософським дискурсом, має подвійну природу, яка містить духовний, так і матеріальний аспекти. Ця подвійність робить людину унікальним суб’єктом, що посідає центральне місце у світі; проблематичність людини, її неповнота та суперечності стають об’єктом дослідження для православної антропології, що спонукає до аналізу духовного становлення й розвитку людини; людина перебуває на межі двох світів, матеріального й духовного, і поєднує їх у собі. Вона відкриває можливість для реалізації духовного виміру буття через сприйняття вічності; особистість є ключовою характеристикою людини, що робить кожну особу унікальною та неповторною. Вона актуалізується у взаємодії з іншими особистостями; пошук сенсу в бутті людини відбувається через самотність, спілкування з іншими та віру в Бога. Самотність виявляє справжні смисли буття, а зв’язок з Богом є основою для знаходження сенсу та вдосконалення людини.