МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТА СТАНОВЛЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.36Ключові слова:
освітня парадигма, євроінтеграційні трансформації, цифровізація, міжкультурна комунікація, філософія освіти.Анотація
У статті проведено аналіз методологічних засад розвитку і становлення нової освітньої парадигми в умовах сучасних євроінтеграційних трансформацій. Проаналізовано розвиток та становлення освітньої парадигми з особливим акцентом на її філософських та методологічних засадах. Визначено, що парадигма розглядається як важливий елемент у формуванні освітнього процесу, що інтегрує наукові теорії та методи, формуючи дослідницьку практику в галузі освіти. З’ясовано, що філософія є ключовим аспектом у розумінні освітньої парадигми, оскільки вона забезпечує теоретичну основу для аналізу й критичного осмислення освітніх ідей та практик, що дає змогу виявляти й розвивати нові педагогічні підходи, відповідаючи на виклики сучасного інформаційного суспільства. Філософія освіти також зосереджується на аналізі кризи традиційної освіти та пошуку шляхів її подолання, розробленні державної та регіональної освітньої політики. На основі проведеного аналізу визначено, що методологічні засади розвитку та становлення освітньої парадигми в контексті сучасних євроінтеграційних трансформацій містять інтеграцію педагогічної теорії та практики, а також акцент на розробці стратегій, які дають змогу освітнім системам ефективно реагувати на зміни в суспільстві. Особлива увага приділяється необхідності адаптувати навчальні процеси до нових викликів, включно з глобалізацією, цифровізацією та мультикультуральністю. Особлива увага приділяється підготовці фахівців, які зможуть ефективно працювати на європейському ринку праці, що вимагає гармонізації освітніх стандартів і врахування сучасних вимог до міжкультурної компетентності та цифрової грамотності. Сформовано висновки, у яких зазначено, що методологічні засади розвитку й становлення освітньої парадигми в контексті сучасних євроінтеграційних трансформацій мають велике значення для формування ефективної, адаптивної та відповідальної освітньої системи, що вимагає постійного аналізу, оцінки й оновлення підходів до освіти, відображаючи сучасні тенденції та вимоги.
Посилання
Батечко, Н., Михайліченко, М. (2020). Еволюція освітніх парадигм у сучасному науковому дискурсі. Освітологія, 9, 29–37. https://doi.org/10.28925/2226-3012.2020.9.4
Берегова, Г. Д. (2013). Пошуки нових філософсько-освітніх парадигм у контексті освітньої кризи. Культура і сучасність, 2, 3–9.
Голодюк, Л. С. (2017). Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів основної школи у навчанні математики в урочний та позаурочний час: теоретичний аспект: монографія. Кропивницький : ФО-П Александрова М.В. 404 с.
Гончаренко, С. У. (1997). Український педагогічний словник. Київ : Либідь. 376 с.
Зязюн, І. А. (2006). Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти. Науковий вісник МДУ імені В. О. Сухомлинського, 1.33, 22–26.
Крисоватий, А. (2015). Основні парадигми освіти та їх сутнісна характеристика. Психологія і суспільство, 1, 114–121.
Кулик, О. В. (2016). Становлення новітньої вітчизняної філософії освіти: євроінтеграційний контекст. Вища освіта, 2, 48–56
Огієнко, О. І. (2008). Тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах : Монографія. 444 с.
Романенко, М. І. (2000). Освітня парадигма: генезис ідей та систем. Дніпропетровськ : Вид. «Промінь». 160 с.
Предборська, І. М. (2023). Філософські абриси сучасної освіти: монографія. Вид-во «Університетська книга». 225 с.
Світлична, В. В. (2013). Освітній простір в умовах глобалізації: парадигмальний плюралізм і перспективи інтеграції. Гуманітарний часопис, 2, 83–92.
Худавердієва, В. А. (2022). Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Київ, 2, 163–168.
Gnitecki, I. (2006). Reformy w oswiacie-paradygmaty, strategie and uwarunrowania globalne. Encyklopedia Pedagogichna XXI wieku / red. nawkovy T. Pilch. Warschawa : Wyd. Akademichie “Zak”, V, 104–105.
