ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБРАЗУ ЙОКАЙ В ЯПОНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ВІД МИСТЕЦТВА ДО ТЕОРІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.41Ключові слова:
Японія, японська культура, Китай, трансформація, методологія, йокай, образотворче мистецтво, фольклористика.Анотація
У різні історичні періоди істотно відрізнялися самі підходи до визначення типів йокай, і натепер ще не вироблено єдиного дослідницького погляду на принципи їх класифікації. Метою статті є концептуалізація феномену йокай та визначення теоретико-методологічних підходів до його розгляду в традиційній японській культурі. Методологію дослідження становить комплекс загальнонаукових методів: об’єктивність та історизм, аналіз і синтез, дедукція та індукція; також було застосовано критичний метод, за допомогою якого зіставлялися як японські традиційні вірування, так і тенденції японського образотворчого мистецтва в різні періоди. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні теоретико-методологічних аспектів фено- мену йокай як важливого фактору формування японської культури. На прикладі Японії авторами показано феномен йокай у процесі формування культурної традиції, виділивши етапи еволюції цього явища, яке не втратило значення в сучасній японській культурі. Встановлено, що йокай стали предметом академічних досліджень у добу Мейджі (сер. XIX ст.), коли відбулася ґрунтовна категоризація і класифікація цього явища зусиллями Іноуе Енрьо, Лафкадіо Гірна, Ема Цутому, Янаґіта Куніо, Міята Нобору, Комацу Кадзухіко та ін. Згадки про йокай можна знайти як у стародавніх літературних пам’ятках і джерелах японської історії, так і в популярній культурі та сучасній індустрії розваг. Простеживши еволюцію феномену йокай протягом різних періодів історії Японії, можна знайти конкретні підтвердження про зміни підходів до їх осмислення в роботах як науковців, так і митців. З’явившись у давні часи, сьогодні уявлення про йокай займають важливе місце в культурі Японії, маючи прояви в різних традиційних і сучасних видах мистецтва, що свідчить про їх значимість протягом життя багатьох поколінь людей.
Посилання
Abe, K. (1971). Yōkaigaku nyumon. Tokyo: Yuzankaku Shuppan.
Christy, A. A. (2012). Discipline on Foot: Inventing Japanese Native Ethnography, 1910–1945. Lanham, MD: Rowman & Littlefield.
Ema, T. (1976). Nihon yōkai henge shi. Tokyo: Chūō Kōron sha.
Figal, G. (2007). Civilization and Monsters: Spirits of Modernity in Meiji Japan. Durham: Duke University Press.
Foster, M. D. (2004). Morphologies of Mystery: Yokai and Discourses of the Supernatural in Japan, 1666–1999. Ph.D. Thesis. Stanford University.
Foster, M. D. (2009). Pandemonium and Parade: Japanese Monsters and the Culture of Yokai. Berkeley, CA: University of California Press.
Foster, M. D. (2015). The Book of Yokai: Mysterious Creatures of Japanese Folklore. Oakland, CA: University of California Press.
Hearn, L. (2021). Japan: An Attempt at Interpretation. Otbebookpublishing.
Hrvatin, K. (2022). Japanese Artists’ Responses to COVID-19: A Mass Revival of the yōkai Amabie. Asian Studies, 10 (1), 183–209. URL: https://doi.org/10.4312/as.2022.10.1.183-209
Komatsu, K. (1994). Yōkaigaku shinkō: Yōkai kara miru nihonjin no kokoro. Tokyo: Shōgakukan.
Komatsu, K. (1999). Supernatural Apparitions and Domestic Life in Japan. The Japan Foundation.
Komatsu, K. (2017). An Introduction to Yokai Culture: Monsters, Ghosts, and Outsiders in Japanese History. Translated by Hiroko Yoda and Matt Alt. Japan Publishing Industry Foundation for Culture.
Koyama, S. (2022). Fear and Reverence: Japanese Views of Souls, Spirits, and Ghosts. URL: https://www.nippon.com/en/japan-topics/g02176/
Kuhn, A., Kobayashi, С. (2020). Coronavirus Crisis: In Japan, Mythical Amabie Emerges From 19th Century Folklore To Fight COVID-19. National Public Radio, April 22, 2020. URL: https://www.npr.org/sections/coronaviruslive-updates/2020/04/22/838323775/injapan-mythical-amabie-emerges-from-19th-century-folklore-to-fight-covid-19?t=1600340289320
Miyata, N. (1990). Yōkai no minzokugaku: Nihon no mienai kukan. Tokyo: Iwanami Shoten.
Mizuki, S. (2016). Shigeru Mizuki’s Kitaro: The birth of Kitaro. Montréal: Drawn & Quarterly.
Murakami, K., Takahashi, S. (2008). Discover Yokai: Nihon Yōkai Daihyakka. Kodansha.
Nakau, E. (2017). Something Wicked from Japan: Ghosts, Demons and Yokai in Ukiyo-e Masterpieces. Pie International Co., Ltd.
Papp, Z. (2010). Anime and its roots in early Japanese monster art. Folkestone, UK: Global Oriental.
Reider, N. T. (2010). Japanese Demon Lore. Oni from Ancient Times to the Present. Logan, Utah: Utah State University Press.
Shimura, K. (2011). Nihon misuteriasu yōkai, kaiki, yōjin jiten. Tōkyō: Bensei Shuppan.
Suzuki, S. (2019). Yokai Monsters at Large: Mizuki Shigeru’s Manga, Transmedia Practices, and (Lack of) Cultural Politics. International Journal of Communication, 13, 2199–2215.
The Kojiki: An Account of Ancient Matters (2014). Translated by Gustav Heldt. New York: Columbia University Press.
The Nihon ryōiki: Record of Miraculous Events in Japan (2013). Translated by Burton Watson. New York: Columbia University Press.
The Tale of Genji (2015). Translated by Dennis Washburn. New York: W.W. Norton & Company.
Tokuda, K. (2018). The Conquest of Yōkai, Fairies and Monsters. Prologue: Heteromorphs in the East and West. The Gakushuin Journal of International Studies, 5, 1–36.
Visser, M.V. (1908). The Tengu. Transactions of the Asiatic Society of Japan, 36 (2), 27–32. URL: https://archive.org/stream/transactionsasi22japagoog/transactionsasi22japagoog_djvu.txt
Xiao, R. (2021). Yokai Ukiyo-e: Exploring Aesthetics of Monsters in Japanese Ukiyo-e. MA Thesis. London: Sotheby’s Institute of Art.
Yanagita Kunio and Japanese Folklore Studies in the 21st Century (2021). R. A. Morse and C. Goehlert (eds.). Japanime Co. Ltd.
Yōkaigaku kōgi: tetsugakukan daishichigakunendo kōgiroku (2022). Inoue Enryō kōjutsu: 8 kan [Leather Bound]. Generic.
