ЦИФРОВА ЕПОХА: ВІД ТРАНСФОРМАЦІЇ КУЛЬТУРИ ДО ЗМІН В ЇЇ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.42Ключові слова:
цифрова культура, цифрові технології, популяризація культури, комунікація, споживачі культурного контенту.Анотація
Мета статті – схарактеризувати основні напрями цифрової трансформації культури з проєкцією на формування нових вимог до її популяризації. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, контент-аналіз, узагальнення тощо) та спеціальних методів, інтегрованих із культурології та наук, які вивчають використання інформаційних технологій у діяльності людини. Новизна дослідження полягає в приверненні уваги до необхідності використання цифрових інформаційних технологій у популяризації культури з огляду на суттєві зміни в її конфігурації, а також у комунікації аудиторії. Поява цифрових технологій якісно змінила конфігурацію культури та процеси, які відбуваються в ній. Новий етап цивілізаційного розвитку можна схарактеризувати як цифрову культуру. Він указує на специфічну структуру та особливості інтеракції людей, що пов’язано зі стрімким розвитком цифрових технологій. Цифрова культура – це концепція, яка відображає вплив цифрових технологій на сучасне суспільство та культурний ландшафт, на всі аспекти життя, які стали нерозривною частиною нашого щоденного існування, включаючи комунікацію, освіту, розваги, мистецтво, економіку та інші сфери. Динаміка культури, типова для глобалізованої цифрової епохи, ставить під сумнів традиційні моделі авторитету і репутації, що має безпосеред- ні наслідки для всіх соціальних секторів, зокрема культурно-мистецьких. Така тенденція стимулює пошук більш адекватних напрямів та інструментів культурно-мистецької презентації, які відповідали б ціннісним орієнтирам та вимогам сучасного цифрового суспільства. Це зумовило жорсткі виклики і зміни не лише в культурній галузі, а й надало суттєві переваги споживачам культурного контенту, потреби й цифровий комунікаційний досвід яких стають визначальними в його популяризації.
Посилання
Денисюк, Ж. З. (2021). Меметичність комунікативних практик в умовах розвитку цифрового інформаційного простору. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 13–19.
Лебідь, Т. П. (2023). Електронна культура: досягнення та вектори розвитку. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, 4, 22–32.
Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження КМУ від 15 травня 2013 р. № 386-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/246420577 (дата звернення: 15.02.2024).
Пушкар, О. І., Грабовський Є. М. (2022). Культура цифрових медіа: навчальний посібник. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця. 163 с.
Чорновол, К. (2022). Війна за історію: як Україна захищає свою культурну спадщину від посягань Росії. Апостроф. TV. URL: https://apostrophe.ua/ua/news/kyiv/cultura/2022-06-27/voyna-za-istoriyu-kak-ukraina-zaschischaetsvoe-kulturnoe-nasledie-ot-posyagatelstv-rossii/272822 (дата звернення: 01.03.2024).
Acerbi, A. (2020). Cultural Evolution in the Digital Age. Oxford: Oxford University Press 272 p.
Deuze. M. (2006). Participation, Remediation, Bricolage: Considering Principal Components of a Digital Culture. The Information Society, 22 (2), 63–75.
Escandell Montiel, D. (2020). Twitter y las nuevas formas de cultura popular: la red social y la importancia de su huella en la vorágine de la era de la comunicación masiva. URL: https://revistaselectronicas.ujaen.es/index.php/blo/article/view/5162/5185 (дата звернення: 10.02.2024).
Gorbul. T., Rusakov. S. (2022). Cultural Heritage in the Context of Digital Transformation Practices: Experience of Ukraine and the Baltic. Baltic Journal of Economic Studies, 8 (4), 58–69.
Stiegler, B. (2019). The Age of Disruption: Technology and Madness in Computational Capitalism. Cambridge. 418 р.