СОЦІОКУЛЬТУРНА РОЛЬ ДІДЖИТАЛІЗОВАНИХ МУЗЕЇВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.3.23Ключові слова:
цифрові технології, автентичність, музейний простір, виробництво присутності, соціокультурні пріоритети, культурний софтАнотація
В сучасному світі діджиталізація є процесом, що поступово поширюється на різні сфери буття людини. Будь-то соціальна, економічна чи культурна системи, жодну з них не оминула ця ознака прогресу. Однак, не забуваймо, що все має як свої переваги, так і недоліки. Особливо, якщо йдеться про процес діджиталізації в сфері культури. Застосування цифрових технологій в культурі набирає все нових і нових обертів. Так, їх впровадження в традиційні музеї з метою створення більш динамічного, інтерактивного та доступного для відвідувачів цього простору відкриває певні перспективи. Оскільки сучасна людина є свого роду «застосунком» до різноманітних гаджетів, то завдяки цифровим музеям з’являється змога сформувати у людини цікавість до культурного життя. Зокрема, мультимедійні презентації та віртуальна реальність роблять відвідування музею захопливим. А сама їх форма створення є привабливою. Оцифровані колекції дають змогу розширити аудиторію та привабити відвідувачів з будь-якого континенту. Музейна діяльність в цифровій формі дозволяє також покращити освітній процес, що виражається не лише в інтерактивних екскурсіях, а ще й у всіляких курсах, що створюються завдяки тим же цифровим інструментам. Попри це, не слід забувати, що оцифрування музейних експонатів, колекцій дозволяє зберегти культурну спадщину, забезпечує доступ до неї та популяризує її з-поміж широкої аудиторії. Та є й низка недоліків, які стоять за лаштунками цього процесу. Це й втрата автентивності музейного простору, і відстороненість аудиторії, і потреба в нових і нових формах зацікавлення тощо. Власне про всі ці та інші аспекти діджиталізації музейного простору ми й маємо намір говорити у нашій статті.
Посилання
Бодрійяр, Жан. (2004). Симулякри і симуляції. Київ: Видавницьво Соломії Павличко, 223 с.
Ґумбрехт, Ганс Ульрих. (2020). Продукування присутності. Що значення не може передати. Київ: IST Publishing, 192 с.
Зонтаг, Сьюзен. (2012). Хвороба як метафора. СНІД та його метафори. Київ: Вид.-во Жупанського, 162 с.
Akker, Chiel, Legêne, Susan. (2016). Museums in a Digital Culture How Art and Heritage Become Meaningful. Amsterdam University Press, 148 р.
Bowen, Jonathan P. (2019). Museums and Digital Culture. New Perspectives and Research. Springer International Publishing, С. 48–121, 590 р.
Moens, Bart G. (2018). Aesthetic Experience in Virtual Museums: A Postphenomenological Perspective. Studies in Digital Heritage 2, № 1, Р. 68–79.
Saaze, Vivian Van. Wharton, Glenn. (2018). Adaptive Institutional Change: Managing Digital Works at the Museum of Modern Art. Museum and Society 16, № 2, Р. 220–239.
Urry, John. (2016). What is the Future? Cambridge: Polity Press, 226 p.
Yap, Joel Qi Hong. (2024). The impact of digitalisation and digitisation in museums on memory-making. Current Issues in Tourism, 27, рр. 2538–2560.