КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: ПРОТИДІЯ ВТРАТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ

Автор(и)

  • Дмитро Анатолійович Перов Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://orcid.org/0009-0006-5951-2571

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.3.27

Ключові слова:

культурна спадщина, ідентичність, сакральне мистецтво, національний дух, самобутність

Анотація

Протягом тривалої історії розвитку народності українці формували, накопичували та збагачували свою власну систему культурного спадку. Як матеріальні, так і нематеріальні цінності збиралися повсякчас аби була змога навчити, а також передати наступним поколінням знання, цінності та досвід, які б формували відчуття належності до окремої спільноти. Культурна спадщина охоплює різні форми надбань народу як то звичаї, мова чи архітектура, музика, література та чимало іншого. По мірі того як накопичувався то формувався фундамент культурного спадку, набував вагомості і той ціннісний загал, який вони спричиняли в горизонті формування ідентичності людини. Так, завдяки археологічним знахідкам, історичним документам та пам’яткам архітектури людина поступово виводила знання про історію своїх предків. Це дозволило сформувати відчуття належності до єдиного історичного ланцюга та посилити відчуття належності до певної нації. Ритуали, звичаї та культурні традиції, що збиралися в єдину систему цінностей торували шлях до викладання підмурку основ суспільного буття. Мова, яка пройшла чимало випробувань на шляху до своєї обособленості та яка слугує не лише засобом комунікації, але й виразником світогляду, історії та культури народу в свідомому її вжитку набула статусу визначального критерію самобутності народу. Прояви та критерії впливу культурної спадщини на формування національної ідентичності, що зазначені вище є геть невичерпним переліком. Та вже зазначене свідчить про той потенціал, який міститься навіть у найдрібніших речах культури. На жаль сьогодення в якому опинилися українці поставило їх перед нелегким завданням збереження цього спадку. В умовах воєнного конфлікту, ця задача є нелегкою, адже країна агресор зумисно намагається нищити та руйнувати цінності народу аби підважити його дух. Таким чином, у статті ми будемо говорити про значимість культурного спадку в бутті народу та необхідність їх збереження в умовах воєнного конфлікту.

Посилання

Бірьова, О. (2023). Історико-культурна спадщина України: цифрові технології збереження та популяризація в умовах воєнних дій. Науково-теоретичний альманах Грані, 26(5), С. 90–94.

Міщенко, О. (2023). Сакральна спадщина України: класифікація та просторовий аналіз. Суспільно-георгафічні дослідження. Волинь, С. 45–53.

Формування української ідентичності в умовах сучасних викликів. (2018). Монографія. За заг.ред. В.П. Трощинського. Київ: НАДУ, 256 с.

Aggamben, Giorgio. (1999). The Man Without Content. Stanford, California Stanford University Press. 143 р.

Campfens, Evelien. (2023). Protecting cultural heritage from armed conflicts in Ukraine and beyond. Policy Department for Structural and Cohesion Policies Directorate-General for Internal Policies.120 p.

Ristic, Mirjana. (2018). Architecture, Urban Space and War: The Destruction and Reconstruction of Sarajevo. SpringerLink. 260 p.

Weiss, Thomas. James, Cuno. (2022). Cultural Heritage and Mass Atrocities. Los Angeles, Getty Publications. 649 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-24

Як цитувати

Перов, Д. А. (2024). КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: ПРОТИДІЯ ВТРАТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ. Культурологічний альманах, (3), 235–240. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.3.27