КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ВИСТАВКОВИХ ПРАКТИКАХ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА 2014–2024 РОКІВ: ОГЛЯД УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.44Ключові слова:
культурний діалог, візуальне мистецтво, міжнародні виставки, культурна дипломатія, історіографія, Україна, ХХІ століттяАнотація
У статті подано огляд української історіографії, яка стосується культурного діалогу в галузі візуального мистецтва, який відбувався за участю України в міжнародних виставкових проєктах упродовж 2014–2024 років. Нижня хронологічна межа роботи зумовлена завершенням Революції гідності та початком російсько-української війни, верхню часову межу визначено необхідністю розгляду змін у виставкових практиках на сучасному етапі. Методологічну основу дослідження становлять принципи комплексного підходу, системності, історизму й об’єктивності, загальнонаукові методи аналізу і синтезу, а також методи функціонального аналізу, еволюційний, періодизації, критики історіографічних джерел, проблемно-хронологічний тощо. Узагальнено, систематизовано та проаналізовано ключові наукові праці із зазначеного питання дослідження та внесок їх авторів у розуміння ролі візуального мистецтва як інструменту культурної дипломатії. У хронологічних межах дослідження виокремлено три періоди, оскільки кожен із них має специфічну історіографічну тематику, на яку вплинули знакові події. Згадано участь українських митців у міжнародних виставках (як-от Венеційські бієнале й інші культурні події), а також висвітлено процеси взаємодії українських і зарубіжних культурних інституцій. Охарактеризовано розвиток наукових підходів до вивчення цієї теми, з акцентом на зміни в культурній парадигмі, які відбулись після російського повномасштабного вторгнення. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, що полягають у поглибленому дослідженні проблематики культурного діалогу України в контексті міжнародних виставкових проєктів першої чверті XXI століття, із залученням широкої джерельної бази. Отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі в закладах вищої освіти, під час організації культурних заходів, у розробленні нових стратегій культурної дипломатії з метою популяризації українського візуального мистецтва та зміцнення іміджу України у світі.
Посилання
Андрес, Г. (2015). Формування позитивного іміджу держави через реалізацію виставкових музейних проектів за межами України. Культурологічна думка, (8), 136–142.
Булавіна, Н. (2016). Мистецтво в русі: Сучасні мистецькі процеси в Україні та переміщення культурних цінностей. Сучасне мистецтво, 12, 54–59.
Гаврилович, С. (2023). Артменеджмент в інклюзивній програмі Всеукраїнського проєкту для молодих митців «ПРОСТО НЕБИЛИЦІ». In Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі XXI століття: партнерство, моделі, напрями, стратегії (pp. 307–317). НАКККіМ.
Гуренко, А. (2019). Музей сучасного українського мистецтва Корсаків – артстартап у Луцьку. Мистецький журнал «Артанія», 37, 6–11.
Гусак, Д. (2024). Культурний туризм в умовах російсько-української війни. Літопис Волині, (30), 131–134. https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.30.21
Денисюк, О. (2022). Українсько-польська культурна співпраця на прикладі реалізації виставкових проєктів Міжнародного центру культури в Кракові. У Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір : матеріали VI Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених, аспірантів та магістрантів (с. 5–7). Міністерство культури України та інформаційної політики, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київський національний університет культури і мистецтв.
Дубовик, Н., & Шило, О. (2023). Культурна дипломатія як інструмент міжнародної комунікації України. Молодий вчений, (4 (116)), 72–76. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2023-4-116-14
Зеленська, Л. (2019). Виставка як культурна практика. У Культурні та мистецькі студії ХХІ століття: науково практичне партнерство : матеріали міжнародного симпозіуму (с. 42–43). Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв.
Кашшай, О., Доценко, М. (2024). Виставкова діяльність національного музею «Київська картинна галерея» в умовах повномасштабного вторгнення. Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, (2), 65–72. https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2024-2-10
Кащенко, Н. (2021). Культурна дипломатія – складова державної політики у сфері національної безпеки країни. У Trends in the Development of Practice and Science: Abstracts of XV International Scientific and Practical Conference (с. 171–175). International Science Group.
Ковальова, Н., & Левченко, В. (2024). Українське образотворче мистецтво у сучасному виставковому проекті: досвід спротиву. Δόξα / Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології, 1 (41), 187–201. https://doi.org/10.18524/2410-2601.2024.1(41).316171
Комарніцька, О. (2024). Проєкти у сфері культури як інструмент посилення культурної присутності України у світі (з досвіду діяльності Українського інституту та Українського культурного фонду). Питання культурології, (43), 125–141. https://doi.org/10.31866/2410-1311.43.2024.303040
Копієвська, О., Долеско, С. (2024). Презентація мистецтва України за кордоном: аналіз художніх практик Катерини Лисовенко. Актуальні питання гуманітарних наук, 82 (1), 220–227. https://doi.org/10.24919/2308-4863/82-1-33
Кубко, В. (2022). Культурна дипломатія в системі стратегічних комунікацій України. Вісник Львівського університету. Серія «Філософсько-політологічні студії», 45, 125–134.
Кушнарьова, М. (2023). Українська культурна дипломатія під час війни: досвід, проблеми, перспективи. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 67, 35–53. https://doi.org/10.15407/ np.67.035
Леонтьєва, О. (2024). Національний павільйон України на 60-й Венеційській бієнале: мистецтвознавчо-організаційні аспекти. Fine Art and Culture Studies, (3), 192–199. https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-26
Лєбєдєва, О., & Смірнов, В. (2024). Актуальні проблеми сучасного образотворчого мистецтва. Актуальні питання гуманітарних наук, 77 (2), 128–133. https://doi.org/10.24919/2308-4863/77-2-18
Михальчук, В. (2024). Консолідація українських та зарубіжних художників у проєкті «З України: сміливі мріяти» під час 60-ї Венеційської бієнале. Актуальні питання гуманітарних наук, 80 (1), 146–151. https://doi.org/10.24919/2308-4863/80-1-21
Міронова, Т. (2021). Художні експозиційні практики: традиційність і сучасність. Проблеми існування сучасного мистецтва в експозиційних просторах. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям: культурологія), (37), 86–92. https://doi.org/10.35619/ucpm.vi37.444
Мусієнко, Н. (2015). Мистецтво Майдану. Фамільна друкарня Huss.
Мусієнко, Н. (2016). Мистецтво в контексті культурної дипломатії: Теоретичні засади та сучасні практики. Сучасне мистецтво, 12, 122–133.
Овчарук, О. (2023). Новітні практики міжкультурних комунікацій у діяльності сучасних мистецьких інституцій України. У Новітні дослідження культури і мистецтва: пошуки, проблеми, перспективи : матеріали Всеукраїнської науково практичної конференції (с. 128–129). Міністерство культури України та інформаційної політики, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв.
Петрашик, В. (2020). Мистецтво в часи пандемії. Образотворче мистецтво, (3–4), 4–6.
Рендюк, Т. (2019). Етнокультурна спадщина зарубіжних українців. Народна творчість та етнологія, (6 (382)), 7–13. https://doi.org/10.15407/nte2019.06.007
Романенкова, Ю. (2024). Міжнародна виставкова діяльність українських художників як метод популяризації вітчизняного мистецтва друкованої графіки. У Eurointegration in art, science and education: experience, development perspectives : international scientific practical conference (с. 125–127). Klaipėda University.
Руднєва, А., Мальована, Ю., & Арсенюк, М. (2024). Культурна дипломатія як інструмент формування іміджу
України. Реґіональні студії, (37), 63–67. https://doi.org/10.32782/2663-6170/2024.37.11
Русаков, С. (2019). Інформаційна функція артринку в контексті сучасного українського мистецтва (на прикладі бієнале). Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям: культурологія), (31), 122–129. https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.230
Саган, Г. (2020). Відродження української діаспори в Туреччині на початку XXI ст. У III–IV Конгрес сходознавців (до 150-ї річниці від дня народження Агатангела Кримського) : збірник матеріалів (Т. 2, с. 63–68). Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського.
Сендецький, А. (2023). Театральне мистецтво України у культурному діалозі із країнами Євросоюзу 2014–2023 рр. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: культурологія, (47), 103–113. https://doi.org/10.35619/ucpmk.v47i.731
Сидор, О. (2021). La Biennale di Venezia: Мотори арту. Гельветика.
Твердохлібова, Я., Носенко, А., & Величко, Д. (2023). Виставкова діяльність як педагогічний чинник формування особистості культури. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, 2 (143), 7–18. https://doi.org/10.24195/2617-6688-2023-2-1
Фицик, Л., & Фицик, І. (2024). Інтеграція України в культурний простір Європи в умовах повномасштабної війни (на прикладі міст Польщі). European Historical Studies, (29), 244–257. https://doi.org/10.17721/2524-0 48X.2024.29.17
Чумаченко, О. (2022). Сучасні художні виставки як форма “entertainment”. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, (3), 130–136. https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266092
Honchar, K. (2023). The presentation of Ukrainian art in museum projects in Western Europe as part of the information struggle. Visual culture of Ukraine, (1), 50–51. https://doi.org/10.62479/vcu.2023.01.050
