ЩОДО ПИТАННЯ ПРО РІЧ У РОБОТАХ СИМОНИ ВЕЙЛЬ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.52Ключові слова:
річ, дегуманізація, праця, колективізм, індивідуалізм, технологія, гуманізм, сила, влада, культураАнотація
Статтю присвячено окремим елементам філософії Симони Вейль, зокрема питанню про річ. Запропоновано поставити питання про річ у розрізі глобальних трансформацій, пов’язаних зі світовою нестабільністю, поступовим відходом від глобалізму, кризою західних демократій та утвердженням тотального домінування технологічного мислення в сучасному світі. Технологічна сфера піддається небезпідставній критиці з боку європейських інтелектуалів вже давно: така критика має свою традицію від Томаса Мора до сучасних дослідників цього питання. Симона Вейль не виступає в авангарді подібної критики, проте й вона ставить питання про річ на одну з важливих ланок у філософських пошуках. Аналізуючи праці Симони Вейль, можемо стверджувати, що предметом її досліджень є не тільки момент богополишеності людини перед обличчям катастроф або проблеми християнського світогляду, а й глибокий аналіз співвіднесеності людини й суспільства, індивіда й колективу. Соціальна значущість робіт С. Вейль також ставить перед дослідниками питання про вимір культури в рамках нової технологічної даності. У статті з’ясовано, що дегуманізація людини тісно пов’язана з процесом оречевлення індивіда в ході реалізації сили, імпліцитно присутньої у владі. Визначено роль дихотомії колектив-індивід у контексті філософії С. Вейль. Позначено сучасну культурну ситуацію, у межах якої актуалізуються питання суб’єктно-об’єктних, об’єктно-об’єктних і суб’єктно-суб’єктних зв’язків. Окреслено роль техніки й технології в дегуманізації людини в сучасності. Розкрито роль християнської теології у філософському осмисленні питання про річ, силу та владу в межах чітко визначеної проблематики пошуку гармонії в різних культурних площинах (християнський, античний та індуїстський спадок).Позначено актуальність робіт французького філософа в межах аналітики інтернет-простору як нової метафізики сучасності.
Посилання
Бауман, З. (2021). Модерність і Голокост. Київ: Дух і Літера. 344 с.
Біблія: пер. І. Огієнка. URL: https://only.bible/bible/ubio/.
Вейль, С. (2024). Сила. Згода. Справедливість. Любов. Зло. Львів: Shrapnel. 96 с.
Вейль, С. (1998). Укорінення. Лист до клірика. Київ: Дух і Літера. 198 с.
Кармазіна, М. (2011). Вайль Симона. Політична енциклопедія. Київ: Парламентське видавництво. С. 82.
Маркс, К. (1967). Капітал: критика політичної економії. Т. 1. Процес виробництва капіталу. Київ: Видавництво політичної літератури України. 756 с.
Сігов, К. (1997). Інша сила іншої правди: «Укорінення» Сімони Вейль на перехресті історії та філософії. Дух і літера. Київ. № 1–2. С. 206–221.
Цимбал, Т. (2017). Укорінення людини як головна проблема екзистенціального філософування Сімони Вейль. Актуальні проблеми духовності. Кривий Ріг. № 18. С. 105–110.
Шмаїна-Великанова, А. (1998). Спроба прочитання Сімони Вейль навпаки, або прикладна негативна еклезіологія. Дух і літера. Київ. № 3–4. С. 360–369.
Arnswald, U. (2024). Totalitarianism in the Work of Simone Weil: Insights from an Early Confrontation. Atlantika: International Journal on Philosophy. Rio de Janeiro. Vol. 2, № 1. P. 96–109.
Bennett, G. (2019). Simone Weil’s Philosophy of History. Journal of the Philosophy of History. Oulu. Vol. 13, № 1. P. 66–85.
Cahiers Simone Weil. URL: https://www.simoneweil-association.com/.
Deleuze, G., Guattari, F. (1987). A Thousand Plateaus: Capitalism and Schizophrenia. Minneapolis-London: University of Minnesota Press. 660 p.
Heidegger, M. (2010). Sein und Zeit. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann. 442 р.
Kulyk, A. (2024). Simone Weil, Force. Consent. Justice. Love. Evil. Theological Reflections: Eastern European Journal of Theology. Lviv: East European Institute of Theology. Vol. 22, № 2. P. 114–117.
Kulyk, A. (2021). The Phenomenon of Simone Weil as «Excess» and «Lack» in the Symbolic Structure of Philosophical Language: A Personalist Approach. Theological Reflections: Eastern European Journal of Theology. Lviv: East European Institute of Theology. Vol. 19, № 2. P. 114–132.
Lawson-Frost, S. (2023). Simone Weil and the Need for Obedience: Political, Religious, and Ethical Dimensions. Labyrinth: An International Journal for Philosophy, Value Theory and Sociocultural Hermeneutics. Vienna. Vol. 25, № 2. P. 111–135.
Loades, A. (2010). Simone Weil: Resistance and Writing. International Journal of Public Theology. Vol. 4, № 1. P. 100–117.
Radzins, I. (2017). Simone Weil on Labor and Spirit. Journal of Religious Ethics. Iowa. Vol. 45, № 2. P. 291–308.
Rebecca Rozelle-Stone, A. (2024). Simone Weil: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press. 160 р.
Roberts, P. (2011). Attention, Asceticism, and Grace: Simone Weil and Higher Education. Arts and Humanities in Higher Education. Vol. 10, № 3. P. 315–328.
Wallace, C. (2023). The Literary Afterlives of Simone Weil: Feminism, Justice, and the Challenge of Religion. New
York: Columbia University Press. 312 p.
Weil, S. (1989). Œuvres complètes. Tome I. Paris: Gallimard. 456 p.
Weil, S. (1989). Œuvres completes. Tome II. Paris: Gallimard. 648 р.
Zaretsky, R. (2021). The Subversive Simone Weil: A Life in Five Ideas. Chicago: University of Chicago Press. 200 р.
