НОРМАЛІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ ТРАВМИ: МЕЖІ ВИБІРКОВОЇ ІНКЛЮЗИВНОСТІ ДЛЯ ОСВІТИ І СУСПІЛЬСТВА В СИТУАЦІЇ ВІЙНИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.15Ключові слова:
культурна травма, нормалізація травми, негативна нормалізація, позитивна нормалізація, посттравматичний стресовий розлад, вибіркова інклюзивність, війнаАнотація
Війна загострила давні та приховані культурні травми українців і унаочнила неприпустимість нормалізації злочинів російської імперії. Ця ситуація зобов’язує науковців на прикладі розкритої і розвиненої проблеми проаналізувати загальний феномен нормалізації культурної травми. Філософський підхід, застосований у цьому дослідженні, надає можливість порівняти результати досліджень різних наук і узагальнити та концептуалізувати їх. У статті здійснено принципове розрізнення позитивної і негативної нормалізації травми завдяки зверненню до намірів, засобів і виконавців такої нормалізації. Проаналізовано русифікацію як несумнівний приклад негативної нормалізації культурної травми в Україні та українізацію як приклад її позитивної нормалізації. Схарактеризовано позитивний потенціал релігійно-метафізичного, психотерапевтичного, екзистенційно-феноменологічного, соматичного, художньо-естетичного підходів до нормалізації культурної травми. Проаналізовано вибіркову інклюзивність як причину і результат негативної нормалізації культурної травми. Зазначено, що вибіркова інклюзивність є особливо неприйнятною в умовах війни, коли практично кожен громадянин України знаходиться в стані більш чи менш проявленого посттравматичного стресового розладу. Відповідно, висунуто гіпотезу, що багато прийомів лікування цього розладу можуть бути використані й у подоланні культурної травми. Освіту визначено як сферу, в якій пріоритетно має відбуватися як базова підготовка до фасилітації в подоланні посттравматичного стресового розладу, так і запобігання культурної травми та подолання її негативних впливів. Усунення проявів вибіркової інклюзивності в українському суспільстві має сприяти недопущенню негативної нормалізації культурної травми.
Посилання
Адорно, Т. (2019). Виховання після Аушвіца. Пер., анот. і прим. В. Брижнік, наук. ред. М. Бойченко. Філософія освіти, 25(2), 82–99. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2019-25-2-4
Баркер, П. А. (ред.). (2023). Подолання травми. Глобальні, біблійні та пастирські перспективи. Пер. з англ. Д. Мрозової та І. Фесенка. Рівне: ПП «Формат-А».
Бойченко, М. (2025а). Апорії толерантності: хибність вибіркової інклюзивності у політиці скасування. Політологічний вісник, 95, 12–34. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.95.12-34
Бойченко, М. (2025b). Межі толерантності: колізії культури скасування. Філософська думка, 2025, (1), 173–191. https://doi.org/10.15407/fd2025.01.173
Бойченко, М. (2020). Русифікація як нищення української національної пам’яті: передумови і наслідки тоталітарної радянської політики щодо України. Єщенко, Т. (ред.). Тоталітаризм як система знищення національної пам’яті [текст] : збірник наукових праць за матеріалами всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю 11–12 червня 2020 року. Львів: Друкарня Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, с. 58–60.
Бойченко М. (2024). Формування культури соціальної інклюзії у сфері вищої освіти України для повоєнного українського суспільства: теоретико-концептуальні засади. Соціальна інклюзія у сфері вищої освіти у післявоєнний період: монографія / О. Оржель, М. Бойченко, О. Петроє, С. Цимбалюк, Н. Шофолова; за ред. О. Оржель. Київ: Інститут вищої освіти НАПН України, с. 8–45.
Бонгеффер, Д. (2024). Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат. Пер. з нім. К. Дмитренко. 2-е вид. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Верменич, Я. (2022). «Радянізація» чи «націоналізація»: ще раз про сутність політики коренізації 1920 – початку 1930-х рр. Український історичний журнал, (3), 158–175. https://doi.org/10.15407/10.15407/uhj2022.03.158
Вінс, В. А., & Суворова, А. Г. (2023). Можливості профілактики та корекції посттравматичного стресового розладу у дорослих. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, (4), 10–13. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.4.3
Волковський, В. (2022). Уроки війни для формування стратегії української східної політики: філософські міркування. Філософія освіти, 28(1), 53–69. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2022-28-1-4
Даниленко, Л. (2023). Терапія травми: художня концепція подолання колективного болю (на прикладі творів сучасної української прози). Літературний процес: методологія, імена, тенденції, (21), 46–56. https://doi.org/10.28925/2412-2475.2023.21.5
Єрмоленко, А., Балінченко, С., Бойченко, М. та ін. (2025). Війна як виклик для моральних цінностей. Філософська думка, (1), 7–65. https://doi.org/10.15407/fd2025.01.007
Куртін-Денамі, С. (2025). Три жінки в темні часи: Едіт Штайн, Ханна Арендт, Сімона Вайль, або Amor fati, amor mundi. Пер. з фр. Д. Каратєєва. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Марусик, Т. (2018). Школа і мова. Про доплати вчителям мови/язика нині і в минулому. Радіо «Свобода» (Україна). 08 липня 2018. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29348988.html
Міхно, Н. К. (2020). Проекції культурної травми в просторі повсякденності: до питання візуальної презентації дискурсу війни в міському просторі. Габітус, 11, 61–66. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.11.10
Приссєвок, О. (2022). Як зросійщували школи УРСР з 50-х і до розвалу союзу. Ukraine History. 3 серпня 2022. URL: https://ukraine-history.com/yak-zrosijshhuvaly-shkoly-ursr-z-50-h-i-do-rozvalu-soyuzu/
Рихло, П. (2023). «Урвані струни прегучної ліри…» Німецько-єврейські поети Буковини. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Alexander, J. C., Eyerman, R., Giesen, B., Smelser, N. J., & Sztompka, P. (2004). Cultural Trauma and Collective Identity. Berkeley: University of California Press.
Burback, L., Brémault-Phillips, S., Nijdam, M. J., McFarlane, A. & Vermetten, E. (2024). Treatment of Posttraumatic Stress Disorder: A State-of-the-art Review. Current Neuropharmacology, 22(4), e280423216304. https://doi.org/10.2174/1570159X21666230428091433
Osuka, A., Ogura, H., Ueyama, M., Shimazu, T., & Lederer, J. A. (2014). Immune response to traumatic injury: harmony and discordance of immune system homeostasis. Acute Medicine and Surgery, 1(2), 63–69. https://doi.org/10.1002/ams2.17
Shapiro, J. (2018). “Violence” in medicine: necessary and unnecessary, intentional and unintentional. Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 13, 7. https://doi.org/10.1186/s13010-018-0059-y.
Storm-Mathisen, F. (2025). ‘Violence is completely normal’: Managing Violence Through Narrative Normalization. The British Journal of Criminology, 65(1), 37–53. https://doi.org/10.1093/bjc/azae030
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
