КОМЕМОРАЦІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ЯК ЧИННИК ГУМАНІТАРНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.27

Ключові слова:

комеморація, російсько-українська війна, модель, людина, гуманітарна консолідація, суспільство

Анотація

Дослідження присвячене аналізу моделі комеморації російсько-української війни як складного, багатовекторного процесу, що консолідує українське суспільство. За допомогою ідей і методів постнекласичної раціональності, зокрема уявлення про онтико-онтологічну сутність людини, показується, що структура комеморативної практики відображає складність самої людини як її суб’єкта. Доводиться, що модель комеморації передбачає дві сторони взаємодії, матеріальну, об’єктивовану в культурних формах, та, визначену внутрішнім світом людини, духовну. Як дві сутнісні іпостасі, що постійно взаємодіють одна з одною, у будь-якій ситуації вони відображають складний, але єдиний у собі процес увічнення пам’яті про події війни та її героїв. З’єднанням теперішнього з минулим, індивідуального із загальним вони консолідують суспільство в усіх його площинах: на рівні окремої людини, сім’ї, суспільства, нації та всього людства. Звертається увага на те, що жива пам’ять про минуле актуалізує насамперед всі рівні людини, усі її внутрішні сили (розумові, емоційні, вольові, творчі, інтуїтивні) та приводить до стану внутрішньої увідповідненості як цілісності. Спираючись на емоційну прив’язаність, моральну відповідальність, визнання спільних цінностей, комеморація утворює «соціальний клей», що проникає в усі сфери життя суспільства та на колективному рівні робить його цілісним. Показується, що комеморація російсько-української війни, яка ґрунтується на особливостях національної ідентичності, вносить у неї зміни та її розвиває, консолідуючи націю у складних для неї обставинах. Водночас комеморація забезпечує взаємодію нації з духовним полем усього людства в його теперішньому, минулому та навіть найближчому майбутньому. Робиться висновок про те, що комеморація розвиває та водночас гармонізує кожну зі сторін людини й суспільства, стає їхніми спільними скріпами, зовнішніми і внутрішніми водночас, та перетворює їх на цілісність, у якій присутнім є весь світ, його енергія та сила.

Посилання

Довгополова, О. (2023). Комеморація війни: питання стратегії і тактики. URL: https://uamoderna.com/blogy/10233/.

Киридон, А. (2020). Потенціал комеморативних практик у конструюванні національної ідентичності: концептуалізація проблеми. Історична пам’ять, 1 (42). 7–19.

Ковальова, Т., Оропай, А. (2025). Комеморація російсько-української війни у відеорекламі. Інтегровані комунікації, 1 (19). 206–211. https://doi.org/10.28925/2524-2652.2025.126.

Кривда, Н. (2018). Конструювання української ідентичності: виклики комеморації. Українські культурологічні студії, 2. 15–20.

Мета України у війні з Росією – перемога для збереження нації. Укрінформ. URL: https://surl.lu/wfkwxa.

Нора, П. (2014). Теперішнє, нація, пам’ять. Київ: КЛІО.

Орлевич, І. (2024). Герої російсько-української війни в колективній пам’яті. Концептуалізація пам’ятійного дискурсу в умовах російсько-української війни. Аналітична записка. Львів: НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича.

Степико, М. (2011). Українська ідентичність: феномен і засади формування. Монографія. Київ: НІСД.

Таран, О. (2023). Громадянські практики вшанування загиблих – нові форми міської комеморації в умовах російсько-української війни. Народна творчість та етнологія, 1 (397). 36–47. https://doi.org/10.15407/nte2023.01.036.

Теліженко, Л. (2024). Комеморація російсько-української війни та її вплив на формування національної ідентичності: трансдисциплінарний підхід. Актуальні проблеми філософії та соціології, 49. 144–149. https://doi.org/10.32782/apfs.v049.2024.25.

Хамітов, Н. (2017). Творення людяності як головна мета суспільної консолідації в Україні. ХIV Всеукраїнська науково-практична конференція «Людяність творчості як творчість людяності». Київ: Інтерсервіс. 235–238. URL. https://ela.kpi.ua/bitstream/.

Штофф, В. (1966). Моделювання і філософія. URL: https://ibib.ltd.ua/modelirovanie-filosofiya.html.

Assmann, А. (2018). Erinnerungsräume: Formen und Wandlungen des kulturellen Gedächtnisses. München: C. H. Beck.

Assmann, J. (2007). Das kulturelle Gedächtnis. Schrift, Erinnerung und politische Identität in frühen Hochkulturen. München: C. H. Beck.

Commemoration. Cambridge Dictionary. (2025). URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/commemoration.

Levy, D., Sznaider, N. (2002). Memory Unbound: The Holocaust and the Formation of Cosmopolitan Memory. European Journal of Social Theory, 5 (1). 87–106.

Nora, P. (2008). Pierre Nora en Les lieux de mémoire. París: TRILCE.

Olick, J. K. (2007). The Politics of Regret: On Collective Memory and Historical Responsibility. New York.

Ricoeur, Р. (2000). La mеmoire, l’histoire, l’oubli. Paris: Seuil, L’ordre philosophique.

Yurchak, А. (2006). Everything Was Forever, Until It Was No More: The Last Soviet Generation. Princeton: Princeton University Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Теліженко, Л. В. (2025). КОМЕМОРАЦІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ЯК ЧИННИК ГУМАНІТАРНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ. Культурологічний альманах, (3), 220–227. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.27