ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРНОГО СТАТУСУ І РОЛІ ЕКРАНА У ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ЦИФРОВОГО КОНТЕНТУ

Анотація

У статті окреслений культурологічний вимір «екранологічних» розвідок стосовно цифрового візуального контенту: культурологічною є проблематика, яка формується на перетині досліджень технічного аспекту екранів (як пристроїв) та їхніх функцій (як учасників процесів цифровізації візуального контенту/візуалізації цифрової інформації) у культурному середовищі. Виявлено культурологічну парадоксальність статусу екрана, відмінну від відомого парадоксу мобільності/статичності та матеріальності/нематеріальності: екран там, де він є інформаційною поверхнею, є невід’ємною – завершальною – частиною цифрової візуалізації як культурної репрезентації. Водночас еволюція екрана й поява технологій VR призвели до того, що екран втратив універсальність статусу носія-транслятора цифрового візуального контенту та медіатора, – і тому не може вважатися невід’ємною частиною культурної репрезентації цифрового візуального. Показано, як культурна роль екрана розкривається в його складній функції і сутнісному призначенні бути не лише «вікном/брамою» у світ цифрових зображень, а й границею – такою собі «прикордонною заставою» або, залежно від конкретного контексту, внутрішньою межею, демаркаційною лінією, якою розділені реальне (об’єктивно присутнє в зовнішньому світі) і віртуальне (за походженням суб’єктивне, рукотворне, фантасмагоричне й симулякрове). Відсутність екрана із чіткими межами у VR призводить до заміщення образу фізичної реальності симулякровою віртуальністю, функція якої подібна до ілюзорно-компенсаторної. Але, хай там що, екран є структурованим інформаційним простором і підтримує домінування візуального (аудіовізуального), тоді як позбавлена екранних меж VR об’єктивно зменшує силу домінування візуального шляхом додавання симуляторів інших почуттів до імерсивності досвіду зорового сприйняття.