РУХОВІ АРХЕТИПІЧНІ УЯВЛЕННЯ В НАРОДНОМУ ТАНЦЮВАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: СЕМІОТИКА ТІЛЕСНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ

Анотація

У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження рухових архетипічних уявлень у народному танцювальному мистецтві як складника культурної пам’яті й етнокультурної ідентичності. Народний танець розглядається як синкретична форма невербальної комунікації, в якій пластичні структури – жести, пози, рухи – виступають носіями архетипічних образів, сформованих у колективному несвідомому. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарна інтеграція підходів культурної антропології, хореології, семіотики, кінесики та положень юнґіанського психоаналізу. Уперше у вітчизняній етнохореології запропоновано системний підхід до аналізу рухових архетипів, розмежовано поняття архетипу й архетипічного уявлення, що дозволяє актуалізувати прикладний інструментарій у сфері культурологічного дослідження. Доповнено розуміння феномену танцю як тілесного тексту в етнокультурному контексті. Доведено, що образність народного танцю проявляється через знакову тілесність, у якій жести, пози й рухи закріплюють міфопоетичні уявлення, історичну пам’ять та досвід міжкультурної взаємодії. Танець виконує функцію трансляції архетипів, репрезентує універсальні смисли, пов’язані з уявленнями про людину, природу, світ, стихії, духів, культурних героїв. Запропоновані теоретико-методологічні засади відкривають нові аналітичні можливості для осмислення народного хореографічного мистецтва як форми репрезентації колективної пам’яті. Це дозволяє виявити приховану символіку танцювального жесту – знакової одиниці етнокультурної комунікації, сприяє глибшому аналізу зразків української хореографічної спадщини. У цьому контексті особливої актуальності набуває вивчення регіональної специфіки української народної хореографії крізь призму глибинних семіотичних структур. Значущою також постає проблема взаємодії питомих і напливових елементів танцювального фольклору, що скеровує на осмислення процесів формування локальної ідентичності та розкриття первісних пластів архетипної образності традиційної танцювальної культури.