РУХОВІ АРХЕТИПІЧНІ УЯВЛЕННЯ В НАРОДНОМУ ТАНЦЮВАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: СЕМІОТИКА ТІЛЕСНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.49

Ключові слова:

рухові архетипічні уявлення, хореологія, методологія, семіотика тілесної репрезентації, етнокультурологія, кінесика, антропологія танцю

Анотація

У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження рухових архетипічних уявлень у народному танцювальному мистецтві як складника культурної пам’яті й етнокультурної ідентичності. Народний танець розглядається як синкретична форма невербальної комунікації, в якій пластичні структури – жести, пози, рухи – виступають носіями архетипічних образів, сформованих у колективному несвідомому. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарна інтеграція підходів культурної антропології, хореології, семіотики, кінесики та положень юнґіанського психоаналізу. Уперше у вітчизняній етнохореології запропоновано системний підхід до аналізу рухових архетипів, розмежовано поняття архетипу й архетипічного уявлення, що дозволяє актуалізувати прикладний інструментарій у сфері культурологічного дослідження. Доповнено розуміння феномену танцю як тілесного тексту в етнокультурному контексті. Доведено, що образність народного танцю проявляється через знакову тілесність, у якій жести, пози й рухи закріплюють міфопоетичні уявлення, історичну пам’ять та досвід міжкультурної взаємодії. Танець виконує функцію трансляції архетипів, репрезентує універсальні смисли, пов’язані з уявленнями про людину, природу, світ, стихії, духів, культурних героїв. Запропоновані теоретико-методологічні засади відкривають нові аналітичні можливості для осмислення народного хореографічного мистецтва як форми репрезентації колективної пам’яті. Це дозволяє виявити приховану символіку танцювального жесту – знакової одиниці етнокультурної комунікації, сприяє глибшому аналізу зразків української хореографічної спадщини. У цьому контексті особливої актуальності набуває вивчення регіональної специфіки української народної хореографії крізь призму глибинних семіотичних структур. Значущою також постає проблема взаємодії питомих і напливових елементів танцювального фольклору, що скеровує на осмислення процесів формування локальної ідентичності та розкриття первісних пластів архетипної образності традиційної танцювальної культури.

Посилання

Андрощук, Л. (2023). Архетип Тіні в танцювальних традиціях українського народу: свято Івана Купала. Актуальнi питання гуманiтарних наук: мiжвузiвський збiрник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогiчного унiверситету iменi Iвана Франка, 66 (1), 24–32. https://doi.org/10.24919/2308-4863/66-1-4

Бродюк, Ю. (2019). Художньо-естетична інтерпретація архетипу землі в романі «Жменяки» М. Томчанія. Теоретична і дидактична філологія. Серія «Філологія», 4–12. https://doi.org/10.31470/2309-15-17-2019-1-4-12

Головей, В., Цапяк, М. (2024). Комунікативна природа танцю: семіотичний аспект. Fine Arts and Cultural Studies, 2, 121–128. https://doi.org/10.32782/facs2024-2-16

Головей, В., Цапяк, М. (2023). Теоретико-методологічні засади дослідження кроскультурних впливів у традиційному танцювальному мистецтві. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : науковий журнал, 1, 15–22. https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277627

Гордєєв, В. (2020). Український народний танець на Поліссі: регіональні особливості лексики [Дис. канд. мистецтвозн., Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника]. Івано-Франківськ. 230 с.

Давидюк, В. (1997). Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа. 296 с.

Карпенко, Д. (2023). Архетипи в українській хореографічній культурі та народно-сценічних танцях. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : науковий журнал, 4, 38–44. https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2023.293715

Кіндер, К. (2007). Семантика пластичних символів народної танцювальної культури українців [Автореф. дис. канд. мистецтвозн., Київський національний університет культури і мистецтв]. Київ. 19 с.

Кримський, С. (2008). Під сигнатурою Софії. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія». 367 с.

Личковах, В. (2010). Сакральні горизонти української культури: архетипи – хронотопи – сигнатури. Художня культура. Актуальні проблеми, 7, 187–194.

Личковах, В. (2018). Філософія етнокультури – етнокультурологія – етнокультурографія. Українські культурологічні студії, 1 (2), 20–25.

Найден, О. (2016). Міф. Фольклор. Образ. Форма. Київ: Видавець Олег Філюк. 317 с.

Пригода-Донець, Т. (2023). Танець як форма художнього мислення і культурної комунікації. Fine Art and Culture Studies, 4, 191–198. https://doi.org/10.32782/facs-2023-4-26

Северинова, М. (2013). Значення та роль архетипів в етнонаціональній культурі. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2, 124–128.

Цапяк, М. (2023). Методологічні підходи в дослідженні танцювальної культури пограничних регіонів (на прикладі хороводу «Ой ми просо сіяли-сіяли»). Культурологічний альманах. Київ: Український національний університет імені Михайла Драгоманова, 2, 313–320. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.42

Цапяк, М. (2023). Народне танцювальне мистецтво Волині в контексті крос-культурної взаємодії [Дис. докт. філософ., Волинський національний університет імені Лесі Українки]. Луцьк. 216 с.

Юнґ, К. Ґ. (2018). Архетипи і колективне несвідоме. Львів: Асторолябія. 608 с.

Birdwhistell, R. (1970). Kinesics and context: Essays on body motion communication. Philadelphia: University of Pennsylvania Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Цапяк, М. Й. (2025). РУХОВІ АРХЕТИПІЧНІ УЯВЛЕННЯ В НАРОДНОМУ ТАНЦЮВАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: СЕМІОТИКА ТІЛЕСНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ. Культурологічний альманах, (3), 401–406. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.49

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ