МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ПОГРАНИЧНИХ РЕГІОНІВ (НА ПРИКЛАДІ ХОРОВОДУ «ОЙ МИ ПРОСО СІЯЛИ-СІЯЛИ»)
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.42Ключові слова:
танцювальна культура, культурна антропологія, крос-культурний підхід, хореологія, фронтир.Анотація
Мета статті – проаналізувати методологічні підходи в дослідженні танцювальної культури пограничних регіонів. Методологія дослідження базується на загальних принципах культурно-антропологічного підходу; категоріального аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення. Результати дослідження. Використовуючи порівняльний аналіз різних культур, ми можемо бачити певні закономірності розвитку суспільства й окремого індивіда. Але щоб дані були достовірними і науково обґрунтованими, такого стану можна досягнути лише за умови, якщо порівнювані культури мають якомога більше точок перетину: схожий чи спільний історичний розвиток, екологічні та географічні умови та ін. Лише за таких умов можливий повний науковий ракурс у самий сутнісний складник проблеми, яка стосується схожих і відмінних характеристик. Однією з таких дефініцій є «фронтир» (англ. frontier – «пограниччя») – територія, де люди з різних культур та національностей зустрічаються, спілкуються, взаємодіють. Доцільним для дослідження танцювальної культури саме пограничних регіонів вважаємо синтез крос-культурного та хореологічного підходів. Наукова новизна. Вперше обґрунтовано доцільність синтезу крос-культурного і хореологічного підходів у вивченні танцювальної культури пограничних регіонів; уточнено особливості та відмінності крос-культурного та міжкультурного дослідження танцювальної культури. Висновки. Крос-культурний підхід, який виокремився із більш загальних культурно-антропологічного та компаративного підходів, дозволяє провести аналіз культурно-історичних чинників становлення танцювальної культури, форми, характеру та інтенсивності крос- культурних взаємодій, допомагає розглянути танцювальні практики в контексті культурних особливостей етносів, культурних регіонів та соціальних спільнот. Щоб зрозуміти, як у результаті культурних взаємовпливів трансформується морфологія танцю, на нашу думку, крос-культурний підхід доцільно поєднувати із хореологічним підходом. Такий синтез дозволяє всебічно та комплексно порівнювати танцювальні традиції, виявляти спільні та відмінні риси у їхньому розвитку, вивчати взаємозв’язки та взаємовпливи та аналізувати специфіку танцювальної мови, і найбільш доцільно використовувати для вивчення традиційної танцювальної культури пограничних регіонів у просторі «перетину культур», що і було зроблено на прикладі архаїчного хороводу «А ми просо сіяли, сіяли». Наступним кроком у нашому дослідженні стане комплексне вивчення інших зразків української регіональної танцювальної культури, у тому числі танців іноетнічного походження, де можна буде простежити не лише регіональну специфіку побутування автентичних танців, але й особливості міжкультурних взаємовпливів.
Посилання
Верменич, Я. (2009). Локальні рівні сучасного історичного пізнання: спроба типологізації. Регіональна історія України. Збірник наукових статей, 3, с. 9–40.
Верменич, Я. (2012). Пограниччя як соціокультурний феномен: просторовий вимір. Регіональна історія України. Збірник наукових статей, 6, с. 67–90.
Верховинець, В. М. (1990). Теорія українського народного танцю. 5-е вид. Київ: Муз. Україна. 150 с.
Гордєєв, В. (2020). Український народний танець на Поліссі: регіональні особливості лексики. дис. ... канд. миств.: 26.00.01. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ.
Грушевський, М. (1993). Історія української літератури. Том 1. Київ, «Либідь». 392 с.
Гуменюк, А. (1969). Українські народні танці. Київ, «Наукова думка». 616 с.
Давидюк, В. Ф. (2005). Первісна міфологія українського фольклору: монографія. Луцьк. 309 с.
Лозко, Г. (2014). Українське народознавство. Тернопіль. 512 с.
Потебня, А. А. (1883). Объяснение малорусских и сродных песен: Веснянки. Т. 1. Варшава. 274 с.
Фабрика-Процька, О. Р. (2022). ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАРПАТСЬКОГО ПОГРАНИЧЧЯ. Музичне мистецтво і культура, 2(34), с. 5–19.
Солодка, А. (2016) Теоретико-методичні засади кроскультурної взаємодії учасників педагогічного процесу вищих навчальних закладів. Дис. … д-ра. пед. наук: 13.00.07. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. Київ.
Сухомлинов, О. (2008). Культурні пограниччя: новий погляд на стару проблему: монографія. Донецьк: Юго-Восток.
Українка, Л. (1977). Зібрання творів у 12 томах. Т. 9. Київ: Наукова думка, с. 188–189.
Ярмола В., Рибак Ю. (2021). Волинські народні пісні з архіву Філарета Колесси. Львів: Галич-Прес. 272 с.
Boas, F. (2022). Shaping Anthropology and Fostering Social Justice (Critical Studies in the History of Anthropology). University of Nebraska Press.
Kaeppler, A. (1967). The Strucure of Tongan Dance. Praca Doktorska. University of Hawaii Library.
Kealiinohomoku, J. W. (2001). The Study of Dance in Culture: A Retrospective for a New Perspective. Dance Research Journal, 33 (1), 90–91. 18. Kealiinohomoku, J. W. (1976). Theory and Methods for an Anthropological Study of Dance. Indiana University Dissertations Publishing.
Kloskowska, A. (2001). National cultures at the grass-root level. Central European University Press Budapest by Wydawnictwo Naukowe PWN Sp. z o.o., Warszawa Published by arrangement with Polish Scientific Publishers PWN. English translation by Chester A. Kisiel.
Kurath, G. (1986). Half a Century of Dance Research: Essays. Cross Cultural Dance Resources.
Matsumoto D, & Juang L. (2013). Culture and Psychology. Fifth Edition. Cengage Learning.
Royce, A. (1977). The Anthropology of Dance. Bloomington: Indiana University Press.
Sadowski, A. (1999). Pogranicze. Studia Spoleczne. Bialystok.
Triandis, H. C. (1994). Culture and Social Behavior. N. Y.: McGraw-Hill.
Youngerman, S. (1975). Method and Theory in Dance Research: An Anthropological Approach. Yearbook of the International Folk Music Council, 7, 116–33.
