РОЛЬ МІЛІТАРНОГО СЕКТОРУ В ЕКОНОМІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ: ІСТОРИЧНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті здійснено глибокий історико-економічний аналіз мілітарного сегменту як структурного елементу економічних систем у різні історичні епохи та політичні режими. Досліджено двоаспектну природу мілітаризації: з одного боку – як фактор економічного стимулювання, індустріалізації та технологічного прогресу, а з іншого – як джерело ресурсного виснаження, бюджетних перекосів, соціальної нерівності та репресивного контролю з боку держави. Проаналізовано історичну динаміку взаємодії між війною, економікою та політикою, акцентовано тісне переплетення військової могутності з економічною ефективністю. Здійснено порівняльний аналіз мілітаризації економіки СРСР, фашистської Німеччини та Північної Кореї, яка виступала інструментом політичного контролю та геополітичного тиску, водночас сприяла інституційному занепаду, порушенню соціального балансу та технологічному гальмуванню цивільних галузей. Висвітлено роль мілітарного сектору в кон’юнктурному зростанні капіталістичних економік, зокрема в контексті приватного бізнесу, який отримував надприбутки під час воєнних конфліктів, що породжувало моральні й етичні суперечності. Розглянуто економічні наслідки гонки озброєнь, перетворення військово- промислового комплексу на домінантну силу у плановій економіці, а також вплив військових витрат на інші сектори: соціальну сферу, освіту, охорону здоров’я. Виявлено парадокси мілітаризації – її здатності водночас активізувати виробництво та поглиблювати кризові явища, створювати робочі місця та підривати людський капітал, стимулювати інновації та спричиняти дегуманізацію суспільства. Обґрунтовано необхідність балансування мілітарного сегменту в межах національної економіки, з урахуванням безпекових викликів, гуманітарних пріоритетів та стратегічної стійкості.