ПРОЄКТИ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ НА ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1905–1914)

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проєктів реформування освітньої сфери на польських землях у 1905–1914 рр., у контексті загострення національного питання та протидії русифікаційним і германізаційним тенденціям з боку імперій, що поділили територію колишньої Речі Посполитої. Розглядаються витоки та еволюція національно орієнтованих освітніх ініціатив, починаючи від народницького руху у шкільній освіті Галичини до формування впливових професійних об’єднань педагогів у Варшаві, Львові, Кракові та інших містах. Детально досліджено діяльність товариств освітян, конгресів учителів, мережі таємного навчання і організації Polska Macierz Szkolna як осередків збереження польського національного духу в умовах асиміляційного тиску. Порівнюються позиції поміркованого Товариства польських вчителів і радикальніших програмних положень Польського учительського союзу, що включали вимоги загальнодоступної безоплатної освіти, гендерної рівності та політичної незалежності вчителів. Значна увага приділена концептуальним ідеям професора М. Яніка щодо побудови польської школи «з нуля», деклерикалізації освіти, координації роботи у сфері початкового та середнього шкільництва й реформування правопису. Наводяться приклади освітньої політики Пруссії та Російської імперії, які, попри відмінності у методах, мали спільну мету – обмеження національної самосвідомості. Показано, що революційні події 1905–1907 рр. створили вікно можливостей для освітянських реформ, але в повному обсязі їх вдалося реалізувати лише після відновлення незалежності Польщі у 1918 р. Підкреслюється недостатнє висвітлення проблеми в українській історіографії та визначено перспективні напрями подальших досліджень, зокрема просопографічний аналіз учасників освітнього руху, вивчення взаємозв’язку між соціальним статусом педагогів та їх ідеями у сфері освітніх реформ