ЕВАКУАЦІЯ РОДИН ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ ЗОНИ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ: МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ КОНТЕКСТИ

Анотація

У дослідженні на основі системного, конкретно-історичного, міждисциплінарного та функціонального підходів здійснено аналіз морально-етичного підґрунтя проблем, пов’язаних із евакуацією родин військовослужбовців із зони ведення бойових дій; обґрунтовано принцип взаємної відповідальності військовослужбовця та держави як базовий у вирішенні широкого кола проблем щодо соціального забезпечення військовослужбовців. Метою дослідження є обґрунтування необхідності визнання державою проблем евакуації родин військовослужбовців із зони ведення бойових дій як таких, що потребують інституціонального вирішення; гарантування на законодавчому рівні та забезпечення на всіх рівнях військової організації безпеки родин незалежно від звання, посади та статусу військовослужбовця; визначення принципу взаємної відповідальності військовослужбовця та держави як базового. Проводячи дослідження, було використано методи філософської рефлексії, аналізу, синтезу, аналізу документів, моніторингу, спостереження та опитування. Контекстом цього дослідження є реалії сучасної України як країни, на теренах якої введено воєнний стан. Своєрідність отриманих результатів: 1) на основі проведеного аналізу доведено, що евакуація родин не має бути персональною проблемою окремих військовослужбовців; ця проблема є суттєвим чинником, що впливає на безпеку держави та суспільства; відповідно, її вирішення не можна зводити до суто персонального рівня; 2) необхідним з огляду на забезпечення безпеки держави та суспільства є інституціонально закріплене вирішення цієї проблеми; при цьому важливим є врахування двох рівнів (державного та військової організації) та чітке визначення специфічних завдань та алгоритмів дій кожного з цих рівнів; 3) морально-етичною основою, яка формує морально-етичні контексти вирішення соціальних проблем військовослужбовців та їхніх родин, зокрема, проблеми евакуації родин військовослужбовців із зони ведення бойових дій, має стати принцип взаємної відповідальності військовослужбовця та держави; 4) обґрунтовано, що відповідальність української держави має вибудовуватися як реальна струнка, гнучка система, здатна передбачати ризики/проблеми майбутнього, та адекватно на них реагувати. Проведене дослідження відкриває широке коло перспектив для подальших розвідок науково-теоретичного та науково-практичного спрямування.