РОЗВИТОК РИТУАЛУ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАТИВНОЇ ТА ЄДНАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА БАЗІ ПУБЛІЧНИХ ПЕРФОРМАТИВНИХ ПРАКТИК
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.59Ключові слова:
ритуал, трансформації, соціальна взаємодія, лімінальність, публічні перформативні практики, танцювально-рухова терапіяАнотація
У статті використано міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-порівняльний аналіз ритуальних практик, інтерпретативну антропологію, феноменологічний аналіз тілесного досвіду та аналіз випадку сучасних перформативних практик із терапевтичним ефектом. Такий підхід дозволяє дослідити ритуал як культурну, тілесну та соціальну подію. Стаття досліджує розвиток ритуалу як моделі трансформативної та єднальної соціальної взаємодії в контексті сучасних перформативних практик. Ритуал розглянуто не лише як культурну традицію, але й як динамічний процес, що адаптується до змін соціального середовища, набуваючи нових форм і значень. У статті проаналізовано, як ритуальні дії в перформативних практиках сприяють створенню спільного досвіду та зміцненню колективної ідентичності, водночас забезпечуючи можливість індивідуальної трансформації учасників. Особлива увага приділяється взаємодії ритуалу з мистецькими та терапевтичними формами перформансу, де він стає засобом вираження емоцій, підкреслюючи їхню роль у конструюванні соціальних зв’язків та перетворенні особистісних переживань. У статті вводиться поняттєве поле, що охоплює феномени ритуалу, лімінальності (за ван Геннепом і Тернером), соціальної хореографії (як способу організації колективної тілесної взаємодії), а також терапевтичного потенціалу ритуалізованого руху. Це дозволяє розглядати ритуал як цілісну структуру соціального значення, руху та трансформації. Стаття пропонує нове розуміння ритуалу як гнучкої та адаптивної моделі соціальної взаємодії, здатної відповідати на виклики сучасності. У статті розглянуто ритуал як форму соціальної дії, що відіграє ключову роль у трансформації особистісного та колективного досвіду. Зокрема, увага зосереджується на потенціалі ритуалізованого руху як інструменту створення єднальної соціальної взаємодії в контексті перформативних практик із залученням танцювально-рухової терапії. Ритуал проаналізовано не лише як культурний феномен, але й як інструмент тілесного опрацювання меж, переходів та зцілення. Концепція соціальної хореографії вводиться як методологічна рамка для подальших досліджень, де рух та тілесна присутність стають мовою соціального діалогу, резонансу та співбуття. У статті обґрунтовується важливість міждисциплінарного підходу, що поєднує тілесні практики, терапевтичну роботу та соціокультурний аналіз
Посилання
Безугла, Р. (2023). Перформативні практики: Теоретичні засади інтерпретації в соціогуманітарних науках. Науковий журнал ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, 19(1), 74–79. https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283126
Acolin, J. (2016). The mind-body connection in dance/movement therapy: Theory and empirical support. American Journal of Dance Therapy, 38, 311–333. https://doi.org/10.1007/s10465-016-9222-4
Al-Krenawi, A. (1999). An overview of rituals in Western therapies and intervention: Argument for their use in cross-cultural therapy. International Journal for the Advancement of Counseling, 21, 3–17. https://doi.org/10.1023/A:1005311925402
Berrol, C. (2016). Reflections on dance/movement therapy and interpersonal neurobiology: The First 50 years.
American Journal of Dance Therapy, 38, 303–310. https://doi.org/10.1007/s10465-016-9227-z
Bewley, A. R. (1995). Re-Membering spirituality: Use of sacred ritual in psychotherapy. Women & Therapy, 16, 201–213. https://doi.org/10.1300/J015v16n02_19
Brin, D. J. (2004). The use of rituals in grieving for a miscarriage or stillbirth. Women & Therapy, 27(3-4), 123–132. https://doi.org/10.1300/j015v27n03_09
Chaiklin, S., & Wengrower, H. (Eds.). (2009). The art and science of dance/movement therapy: Life is dance (1st ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203874202
Coan, J. A., Brown, C. L., & Beckes, L. (2014). Our social baseline: The role of social proximity in economy of action. In M. Mikulincer, & P.R. Shaver (Eds.), Mechanisms of Social Connection: From Brain to Group (pp. 89–104).
Washington, D.C.: American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/14250-006
Crockett, S. A., & Prosek, E. A. (2013). Promoting cognitive, emotional, and spiritual client change: The infusion of solution-focused counseling and ritual therapy. Counseling and Values, 58, 237–253. https://doi.org/10.1002/j.2161-007X.2013.00036.x
Davis, J. (2000). Ritual as therapy, therapy as ritual. Journal of Feminist Family Therapy, 11(4), 115–130. https://doi.org/10.1300/J086v11n04_09
Dosamantes-Beaudry, I. (1998). Regression-reintegration: Central psychodynamic principle in rituals of transition. The Arts in Psychotherapy, 25(2), 79–84. https://doi.org/10.1016/S0197-4556(98)00008-2
Flores, J. M. (2018). Examining ritual in dance/movement therapy. A literature review. Expressive therapies capstone theses, 43. https://digitalcommons.lesley.edu/expressive_theses/43
Gusfield, J. R., & Michalowicz, J. (1984). Secular symbolism: Studies of ritual, ceremony, and the symbolic order in modern life. Annual Review of Sociology, 10, 417–435. https://doi.org/10.1146/annurev.so.10.080184.002221
Harris, D. A. (2009). The paradox of expressing speechless terror: Ritual liminality in the creative arts therapies' treatment of posttraumatic distress. The Arts in Psychotherapy, 36, 94–104. https://doi.org/10.1016/j.aip.2009.01.006
Hockey, J. (2002). The importance of being intuitive: Arnold Van Gennep's The Rites of Passage. Mortality, 7, 210–217. https://doi.org/10.1080/135762702317447768
Homann, K. B. (2010). Embodied concepts of neurobiology in dance/movement therapy practice. American Journal of Dance Therapy, 32, 80–99. https://doi.org/10.1007/s10465-010-9099-6
Rando, T. A. (1985). Creating therapeutic rituals in the psychotherapy of the bereaved. Psychotherapy, 22, 236–240. https://doi.org/10.1037/h0085500
Richardson, C. (2012). Witnessing life transitions with ritual and ceremony in family therapy: Three examples from a Metis therapist. Journal of Systemic Therapies, 31(3), 68–78. https://doi.org/10.1521/jsyt.2012.31.3.68
St. Clair, R. N. (2017). The biological rationale for revising communication theory: Mirror neurons, epigenetics, brain functions, and lexicon-based semantics. Intercultural Communication Studies, 26(1), 1–23. https://www.sciltp.com/journals/ics/articles/2017061009
Stephenson, B. (2015). Ritual: A very short introduction. New York, NY: Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/actrade/9780199943524.001.0001
Winkelman, M. (2009). Shamanism and the origins of spirituality and ritual healing. Journal for the Study of Religion, Nature, and Culture, 458–489. https://doi.org/10.1558/jsrnc.v3i4.458
Wyrostok, N. (1995). The ritual as a psychotherapeutic intervention. Psychotherapy, 32(3), 397–404. https://doi.org/10.1037/0033-3204.32.3.397
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
