РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ ТРАВМИ ГОЛОКОСТУ В УКРАЇНСЬКОМУ КІНЕМАТОГРАФІЧНОМУ ПРОСТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2022.3.34Ключові слова:
Голокост, культурна травма, візуальна мова, комеморація, колективна пам’ять, кіноАнотація
Активізація зацікавленості Голокостом та його впливом на цивілізаційний процес зумовлена, насамперед, спробою зрозуміти трансформацію та адаптацію колективного спогаду до викликів сьогодення. Трагедія містить у собі цілий спектр складних символічних міфологем, низку аксіологічних змістів. Саме переосмислення Голокосту є намаганням створити відкритий міжкультурний діалог з метою нівелювання складних історичних моментів. Але подія та практики її репрезентації все ж сприймаються соціумом з позиції дуальності підходів. З одного боку, Голокост існує у межах локальної етноісторії, апелюючи контекстуальним фактами еволюції антисемітизму в ідеології Третього Рейху. З іншого – це трагедія, яка з точки зору травматичної події створює глибинний колективних спогад, що потребує своєї візуалізації. Досить довгий час соціокультурний простір уникав теми катастрофи єврейського народу, етично обмежуючи розкриття фактів й чітко регламентуючи їх представлення. У статті порушується проблема репрезентації культурної травми Голокосту в українському кінематографі ХХ ХХІ століття, його соціальне призначення. Охарактеризовані особливості використання візуальної мови для зображення образу нарації трагедії єврейського народу. Методологія дослідження зорієнтована на використання системного підходу, що ґрунтується на історико-культурному, порівняльному, типологічному та аналітичному методах. Це дає змогу охарактеризувати трансформацію уявлень про Голокост та позбавити подію штучної лакунарності. Також застосований кількісний метод: зроблено спробу контент-аналізу ряду українських стрічок про Голокост, які містять яскраві засоби візуальної виразності у зображенні єврейства. Доведено, що кінематограф можна вважати формою комеморації, яка створює відкритий семіотико-культурний простір для дискурсу травми, проблематики репрезентації колективної пам’яті в добу постмодерну.
Посилання
Довженко – центр: веб-сайт. URL: https://dovzhenkocentre.org/ (дата звернення:26.09.2022).
Меморіальний комплекс «Бабин Яр»: веб-сайт. URL: https://babynyar.org/ua/ (дата звернення:10.08.2022).
Cторінки єврейського мистецтва України / уклад. Н. Риндюк. Київ : Дух і літера, 2018. 256 с.
Alexander, J. C. (2004). Cultural Trauma and Collective Identity. California : Social Science. 304 p.
Bösch, F. 200 Film, NS-Vergangenheit und Geschichtswissenschaft.Von «Holocaust» zu «Der Untergang»: N. Y. 128 р.
Gershenson О. (2013). The Phantom Holocaust: Soviet Cinema and Jewish Catastrophe. Jewish Cultures of the World: Rutgers University Press. 290 p.
Gutwein D. (2009). The Privatization of the Holocaust: Memory, Historiography, and Politics. Israelis and the Holocaust: Scars Cry out for Healing. Vol. 14. № 1. P. 36–64.
Craps S. (2011). Introduction: Transcultural Negotiations of Holocaust Memory: WSU Journals. Vol. 53. № 4. P. 517–519.
Halbwachs M. (1967). La Mémoire collective. Paris:Les Presses universitaires de France. 204 p.
Sztompka P. (2000). Trauma wielkiej zmiany.Warszawa, 2000. 117 р.
Steinlauf M. (1997). Enslavement of the Dead: Poland and Holocaust Remembrance. Poland : Syracuse University Press, 1997. 208 р.
