ПОГЛЯДИ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ЩОДО ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.2Ключові слова:
права, обов’язки, священнослужитель, Церква, погляди.Анотація
В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо прав та обов’язків священнослужителів УГКЦ, зокрема: здійснення духовного наставництва для населення, поширення релігійної освіченості, побудова громадянського суспільства тощо. У праці розглянуто базові права та обов’язки священнослужителів, які були надані їм ще за часів Костянтина Великого, а згодом змінені та обмежені у різні історичні епохи за різних умов. Особливу увагу приділено поглядом митрополита Андрея Шептицького щодо прав і обов’язків, що регулюють певні ділянки життя священнослужителя. Детальніше розглянуто зафіксовані у законодавстві права та обов’язки (право на працю, на участь у політичному житті, на суспільну активність, на освіту, культурну діяльність та інше). У праці послідовно висвітлено й інші питання, пов’язані із економічним, політичним та суспільним життям священнослужителів. У статті визначається, що у своїх багато численних працях митрополит Андрей приділяв значну увагу громадянським правам та обов’язкам, оскільки час, в якому діяв митрополит був особливий, сповнений боротьби з режимами, що були на теренах нашої держави, а саме австро-угорський, польський, радянський. Досліджено його погляди щодо побудови незалежної держави на моральних християнських засадах, яке має бути за участі духовенства. Також проаналізовано цікавий погляд Глави Греко-Католицької Церкви, що виховання в народу взаємної толерантності і духовності має відбуватися через працю священнослужителів. Для цього важлива роль відводиться обов’язку священнослужителя давати належні знання своїй пастві, щоб поєднати церковне та національне життя. Досліджено, що важлива роль Церкви є відвести належне місце матеріальним цінностям і виявити їх відношення до цінностей вічних. Щодо цієї позиції, то митрополит підкреслював, що священнослужитель, згідно зі своєю позицією, мав би відстоювати правильне трактування земних благ і на власному прикладі показувати їхню вартість; душпастир зобов’язаний бути зразковим для суспільства, яке формується. Таким чином, зазначено, що священнослужитель мусить бути провідником народу, який скеровує його в напрямку моральності, а бачення митрополита щодо розвитку народу включає такі елементи: знання, виховання патріотизму та побудова громадського життя на християнських засадах.
Посилання
Басараб В.І. (2019) Державотворча концепція та національно-патріотичні ідеї митрополита Андрея Шептицького: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: 07.00.01 – Історія України. Ужгород, 337 с.
ІІ Ватиканський Собор (2014). Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes. № 25. Документи Другого Ватиканського Собору. – Львів: Свічадо.
Лужицький Г. (1963) Українська Церква між Сходом і Заходом. Філадельфія. 723 с.
Митрополит Андрей Шептицький: Життя та діяльність / ред. А. Кравчука (1998). Львів. 570 с.
Свищук Я. (2002) В дусі великого митрополита. Львів. 136 с.
Танасійчук А. (2019). Канонічне право східних церковних церков. Л.: Астролябія. 464 с.
Шептицький А. (1998) Ідеалом нашого національного життя (Львів, грудень 1941) / Митрополит Андрей Шептицький Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899–1944: У 2 т. Львів: Видавництво отців василіан «Місіонер». Том ІІ: Церква і суспільне питання, Книга 1. С. 519–533.
Шептицький А. (2004) Молитви. Львів. 135 с.
Шептицький А. (1980) Про достоїнство і обов’язки священнослужителя: Пастирський лист до духовенства Галицької Митрополії. Крехів, 1901. Шептицький А. Пастирські листи. Т. І. Рим. С. 174–189.
Шептицький А. (2003). Твори – Опера (морально-пасторальні). Рим. 547 с.
Шептицький А. (2003). Як будувати рідну хату. Львів. 334 с.