ПОГЛЯДИ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ЩОДО ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ

Анотація

В статті здійснено комплексне теоретичне дослідження поглядів митрополита Андрея Шептицького щодо прав та обов’язків священнослужителів УГКЦ, зокрема: здійснення духовного наставництва для населення, поширення релігійної освіченості, побудова громадянського суспільства тощо. У праці розглянуто базові права та обов’язки священнослужителів, які були надані їм ще за часів Костянтина Великого, а згодом змінені та обмежені у різні історичні епохи за різних умов. Особливу увагу приділено поглядом митрополита Андрея Шептицького щодо прав і обов’язків, що регулюють певні ділянки життя священнослужителя. Детальніше розглянуто зафіксовані у законодавстві права та обов’язки (право на працю, на участь у політичному житті, на суспільну активність, на освіту, культурну діяльність та інше). У праці послідовно висвітлено й інші питання, пов’язані із економічним, політичним та суспільним життям священнослужителів. У статті визначається, що у своїх багато численних працях митрополит Андрей приділяв значну увагу громадянським правам та обов’язкам, оскільки час, в якому діяв митрополит був особливий, сповнений боротьби з режимами, що були на теренах нашої держави, а саме австро-угорський, польський, радянський. Досліджено його погляди щодо побудови незалежної держави на моральних християнських засадах, яке має бути за участі духовенства. Також проаналізовано цікавий погляд Глави Греко-Католицької Церкви, що виховання в народу взаємної толерантності і духовності має відбуватися через працю священнослужителів. Для цього важлива роль відводиться обов’язку священнослужителя давати належні знання своїй пастві, щоб поєднати церковне та національне життя. Досліджено, що важлива роль Церкви є відвести належне місце матеріальним цінностям і виявити їх відношення до цінностей вічних. Щодо цієї позиції, то митрополит підкреслював, що священнослужитель, згідно зі своєю позицією, мав би відстоювати правильне трактування земних благ і на власному прикладі показувати їхню вартість; душпастир зобов’язаний бути зразковим для суспільства, яке формується. Таким чином, зазначено, що священнослужитель мусить бути провідником народу, який скеровує його в напрямку моральності, а бачення митрополита щодо розвитку народу включає такі елементи: знання, виховання патріотизму та побудова громадського життя на християнських засадах.