ОБРАЗ РАДЯНСЬКОГО ОСВІТЯНИНА ДОБИ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953–1964 РОКИ) У ТВОРАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Анотація

У статті досліджується репрезентація образу радянського освітянина у творчості Олеся Гончара періоду десталінізації (1953–1964 років). На основі аналізу листів, щоденників та прозових творів автора досліджується, як зображував і рефлексував роль освітян у радянському суспільстві в цей трансформаційний період Олесь Гончар. Завдяки проведеному аналізу його творів, стаття проливає світло на еволюцію сприйняття та зображення ним радянських педагогів, в час, коли країна зазнала значних політичних і соціальних змін після смерті Йосипа Сталіна. Образ освітянина поступово змінювався від «Таврії» та «Перекопу» й до «Собору». Відбувалася його еволюція від образу канонічного палкого вчителя-революціонера, агітатора та пристрасного ліквідатора неписьменності, до рядового й майже непомітного функціонера в «Тронці». Згодом, зміни досягають свого апогею у образі освітянина-захисника народних традицій, скарбів та духовних багатств в «Соборі». У творах цього періоду немає вчителів, яких можна було б вважати яскравими особистостями, всі освітяни, не зважаючи на зміни в системі, залишаються у баченні автора людьми-функціями. Проте у більшості творів Олеся Гончара цих років освітянин залишається мірилом моральності та порядності, захисником традиційних українських цінностей. Зважаючи на зміст щоденників Олеся Гончара з великою імовірністю він проходив в цей період схожі трансформації як громадянин та особистість. Отримані результати сприяють кращому розумінню культурних та інтелектуальних зрушень, які відбулися в цей вирішальний період радянської історії.