ЛИТУАНІСТИЧНІ СТУДІЇ ЮЛІУША БАРДАХА (1914–2010 РР.)

Анотація

У статті проаналізовано науковий доробок вченого-історика Юліуша Бардаха (1914–2010 рр.) – одного з найбільш відомих дослідників Великого князівства Литовського. Вказано, що його життєвий шлях, наукові інтереси пов’язані з теренами, об’єднаними в межах Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Зазначено, що на формування наукового профілю Юліуша Бардаха вплинули відомі дослідники історії права – Стефан Еренкройц, Ян Адамус та медієвіст Генрих Ловмянський. Перші наукові розвідки вченого з литуаністики з’явилися вже за доби міжвоєння під час його навчання у Вільнюському університеті імені Стефана Баторія. Надалі литуаністичні студії посідали чільне місце у науковому доробку дослідника, хоча до спектра його наукових зацікавлень входили питання історії держави і права, історіографії, методології історії. Вчений був співавтором узагальнюючих робіт із зазначених проблем і осібних досліджень. Використовуючи здобутки литуаністики у польській історіографії міжвоєнного періоду, Юліуш Бардах розширив проблематику досліджень, проаналізував відомі та запровадив до наукового обігу раніше невивчені історичні джерела, запропонувавши власне бачення джерелознавчих проблем. Основна увага звернена ним на функціонування політичного і суспільного механізму Великого князівства Литовського, соціальну структуру населення, причини та наслідки унійних процесів, історію кодифікації литовського права. Застосовуючи головно позитивістські методологічні підходи, науковець показав динаміку формування територіальних меж і державотворчих процесів на теренах Великого князівства Литовського, проаналізував статус ВКЛ після укладення Кревської та Люблінської уній. Історик зауважив, що частина литовських князів, починаючи від Вітовта, виступала проти інкорпорації Литви до Польщі. Тому Кревська унія не сформувала єдину державу. Литва і Польща фактично існували самостійно зі своїми правовими нормами. Єдине, що їх об’єднувало, – особа монарха. Натомість Люблінська унія, попри опір литовських князів, призвела до інкорпорації Великого князівства Литовського Королівством Польським. Розкрито отримані ВКЛ автономні права – окрему організацію влади, судочинство, власний скарб та військо. Юліуш Бардах стверджував, що зазначені чинники визначали ступінь самостійності ВКЛ. Унійні події розглянуто ним у контексті загальноєвропейських тенденцій. Вказано, що сформовані Кревською та Люблінською уніями моделі державного устрою в тому часі були властиві іншим європейським країнам. Аналізуючи Литовські статути, вчений стверджував, що зазначені правові акти були одними з найкращих прикладів офіційно кодифікованого права у тогочасній Європі. Вони поєднували елементи звичаєвого права поліетнічної держави, писемних правових джерел, західноєвропейські ідеї гуманізму. Вказано, що з наукової школи Юліуша Бардаха вийшло покоління дослідників-литуаністів, котрі продовжили справу свого вчителя.