ТЕХНОЛОГІЯ БАЧЕННЯ: СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ НАУКИ ТА МИСТЕЦТВА В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ МОДЕРНОЇ ДОБИ (ХV–XVII СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.29Ключові слова:
пізнання, досвід, технологія, мистецтво, наука, образ, зображенняАнотація
В епоху Відродження та Нового часу формується тип теоретичного знання, який створює передумови для сучасної науки. По-перше, це об’єктивно-предметне спрямування, якого набувають наукові дослідження, починаючи з епохи Відродження, де предметом вивчення стає конкретний матеріальний взірець або система, на відміну від абстрактних феноменів попередніх епох. По-друге, це способи набуття досвіду. Для дослідника модерної доби вирішального значення набуває роль сенсорного відчуття як засобу верифікації теоретичної концепції (звідси техніка сумніву в Монтеня і Декарта) і, як наслідок – необхідність технологій, які дозволяють «розширити» відчуття. Зокрема, самоствердження особистості та абсолютизація людського розуму призводить до переосмислення не лише ролі людини у світі загалом, але також складників людської особистості, наслідком чого є зміна структури самого досвіду, а саме: виникає прагнення бачити явища в їх реальності, тобто на основі сенсорної вірогідності, що стає для доби Нового часу одним з основних критеріїв формування досвіду. Показовим у даному відношенні є, зокрема, те, що М. Кемп, аналізуючи трактат Леона-Баттісти Альберті, присвячений перспективі, характеризує останній саме як «геометрію бачення», але чи не найбільш характерним прикладом взаємодії науки та мистецтва є застосування зображення як «пристрою» фіксації результатів наукового спостереження, тобто співпраця Галілео Галілея та художників того часу, яка полягала в тому, щоб відтворити побачене через телескоп. Аналогічним чином, для наук, які не використовують математичну мову, зображення стає фактично головним засобом моделювання об’єкта вивчення та джерелом достовірного знання. Зокрема, зображення набуває ключового значення для таких наук, як анатомія, зоологія, географія та геологія, а також картографія. У цьому сенсі зображення, побудоване на основі перспективи та законів оптики, а тим самим, відповідно, наділене функцією верифікації здійснюваної ним презентації, інтегрується в наукову практику, включаючись у науковий експеримент як модель досліджуваного об’єкта, а також виступаючи як документ, який фіксує і репрезентує результат дослідження.
Посилання
Daston Lorraine, Galison Peter. (2010). Objectivity. New Jersey : Princeton University Press. 504 p.
Dear Peter. Revolutionizing the sciences : European knowledge and its ambitions, 1500-1700. (2001). Princeton, N.J. : Princeton University Press. 232 p.
Eco Umberto. (1989). Art and Beauty in the Middle Ages. Yale University Press. 135 p.
Falk Seb. (2020). The Light Ages. The Surprising Story of Medieval Science. W. W. Norton & Company. 408 p.
Kemp, Martin. (1990). The science of art : optical themes in western art from Brunelleschi to Seurat. New Haven : Yale University Press. 375 p.
Kuhn, Thomas S. (2012). The structure of scientific revolutions. Chicago ; London : The University of Chicago Press. 217 p.
Losev A. F. (2013). The History of Classical Aesthetics. Translated by O.V. Bychkov, ed. D.L. Tate. Munich; Berlin; Washington : Verlag Otto Sagner. 600 p.
McLuhan, Marshall. (1962). The Gutenberg Galaxy: The Making of Typographic Man. Toronto: University of Toronto Press. 432 p.
Popper Carl. (1989). Conjectures and refutations : the growth of scientific knowledge. London ; New York : Routledge. 452 p.
Wickham Chris. (2016). Medieval Europe. New Haven : Yale University Press. 384 p.
Wootton, David. (2015). The Invention of Science. A New History of the Scientific Revolution. New York, NY : Harper Collins Publishers. 656 p.
