ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.36Ключові слова:
Україна, Республіка Польща, охорона культурної спадшини, міждержавна співпраця, місця національної пам’ятіАнотація
Зафіксовано погляди вчених на визначення понять «культурна спадщина» та «культурні цінності». Охарактеризовано основні нормативно-правові акти та практику застосування цих термінів у сучасному законодавстві. Вказано на міжнародні правові акти – такі, як Конвенція ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природньої спадщини 1972 р. – як підставу для формування національного законодавства. Порівняно особливості термінології, застосованої у пам’яткоохоронному законодавстві України та РП. Вказано, що вагомою проблемою залишається відсутність єдиної юридичної термінології в галузі охорони пам’яток, оскільки неуніфікованість понять ускладнює їх використання. Проаналізовано взаємозв’язок між поняттями «культурна спадщина» та «культурні цінності», їх межі, практику застосування. Виокремлено спільні риси цих концептів – матеріалізована історія країни, констатація культурного багатства. Обґрунтовано, що у сучасному науковому дискурсі поняття «культурна спадщина», культурні цінности», «культурне надбання» є неусталеними та застосовують паралельно. Окремо проаналізовано академічний дискурс щодо понятійного апарату не лише юристами, а й істориками, культурологами, філософами. Вказано, що різноманіття термінів може бути пояснене, передовсім, відмінними цілями й завданнями, які стоять перед теоретиками і практиками пам’яткоохоронної діяльности. Окрім цього, слід враховувати, що ідея культурної спадщини має тривалу історію, що зумовило змінність підходів та дефініцій. Одним із шляхів вирішення проблем, які існують щодо термінології у сфері охорони пам’яток, можна уважати широке залучення громадськості, передовсім представників академічного середовища, до пам’яткохоронної діяльності і, зокрема, до формування понятійного апарату. Порівняння іноземних практик, зокрема РП, дозволить вдосконалити вітчизняну сферу охорони пам’яток використавши чужоземний досвід та врахувавши українські історичні та ментальні особливості.
Посилання
Акуленко, В. І. (2013). Міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України. Київ: ТОВ ВО «Юстиніан».
Болбас, О. (2020). Культурна спадщина як охоронна державно-управлінська категорія: механізси формування страхового фонду. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Державне управління, 31 (70) № 2, 50–53.
Вар’ян, О. (2023). Поняття «пам’ятка культурної спадщини» у законодавстві Польщі та України. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Напрям: культурологія, 47, 141–151.
Горбул, Т. О. (2023). Еволюція поняття «культурна спадщина»: теоретико-методологічний аспект. Культурологічна думка, 23, 178–187.
Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21. 09. 1999 р. № 1068-XIV. URL: https://zakon.rada,gov.ua/laws/show/1068-14.
Зверховська, В. (2013). Розмежування понять «культурна спадщина», «культурні цінності», «культурну надбання» та «об’єкт культурної спадщини». Юридичний вісник, 4, 137–142.
Каткова, Т. Г. (2005). Поняття культурної спадщини за міжнародним та українським законодавством. Право і безпека, т. 4 № 5, 148–152.
Коваль, Д. (2013). Міжнародно-правовий аналіз дефініції поняття «культурні цінності». Право України, 1–2, 435–441.
Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14. 11. 1970 р. URL: https://zakon.cc/law/document/read/995_186
Копієвська, О. Р. (2006). Вссевітня культурна спадщина: регулювання міжнародним правом. Держава і право, 33: Юридичні і політичні науки, 25–30.
Кот, С. (2011). «Культурні цінності»: поняття і термін у контексті повернення та респитуції предметів культури. Праці центру пам’яткознавства: зб. наук. пр., 20, 10–27.
Кот, С. (2020). Повернення і реституція культурних цінностей у політичному та культурному житті України (ХХ – поч. ХХІ ст.). Київ: Ін-т історії України НАН України.
Котис, О. (2012). Застосування понять «культурні цінності» та «культурна спадщина» у міжнародному праві та праві Європейського Союзу. Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини, 31, 195–197.
(2008). Культурна спадщина. Енциклопедія історії України: У 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. (Т. 5: Кон-Кю). Київ: Наукова думка, 486.
Культурні цінноcті в умовах ведення бойових дій та на тимчасово окупованих територіях: міжнародний досвід й Україна (оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та неопублікованими документами за 2025–2026 роки).: URL: https://nlu.org.ua/storage/files/infocentr/Tematich_ogliad/2017/cinnosti.pdf
Мазур, Т. В. (2019). Розвиток понятійно-термінологічного апарату правової охорони культурної спадщини в Україні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ, 3 (112), 36–44.
Мазур, Т. М. (2021). Охорона культурної спадщини в Україні: історико й теоретико-правове дослідження. Автореф. дис. ... доктора юридичних наук: 12. 00. 01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ. Міністерство внутрішніх справ, Національна академія внутрішніх справ.
Малишев, О. О. (2010). Культурна спадщина в юридичному світі речей. Правова держава, 31, 169–179.
Одайник, Б. М. (2009). Основні визначення термінів, пов’язаних з правовим поняттям «культурна спадщина»: проблемні питання. Вісник Одеського національного університету, т. 14 Вип. 9: Правознавство, 125–129.
Парагайло, В. О. (2018). Основні підходи до визначення поняття «культурні цінності» в нормативних актах та юридичній літературі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція, 36 Т. 2, 64–67.
Пивовар, І. В. (2010). Культурна спадщина як об’єкт адміністративно-правової охорони. Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, 1, 165–176.
Притулюк, В. (2022). Державна політика у сфері охорони культурної спадщини (на прикладі пам’яткоохоронної діяльності на Волині). Літопис Волині: Всеукраїнський науковий часопис, 26, 37–41.
Про охорону культурної спадщини. Закон України від 8 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333.
Проценко, Т. (2010). Різні підходи до визначення терміну в термінознавстві. Актуальні проблеми філології,: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін: зб. наук. ст. / за заг. ред. д. пед. н. Соколової І. В. Том І: Мовознавство. Маріуполь. с. 143–147.
Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_719
Рибачок, О. М. (2017). Документальна спадщина як складова культурних цінностей і культурної спадщини. Бібілотекознавство. Документознавство. Інформологія, 2, 81–91.
Словник іншомовних слів / уклад.: Л. В. Музичко, Л. М. Шкарапута, С. М. Морозов; Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Український мовно-інформ. фонд НАН України. Київ: Наукова думка, 2000. С. 570.
Словник іншомовних слів. Київ, Головна редакція УРЕ, 1977. С. 660; Словник іншомовних слів: понад 4 100 слів та висловів / уклад. Оксана Давидова. Тернопіль, Підручники і посібники, 2021.
Степанов, В. (2015). Визначення поняття «культурна спадщина» в культурному просторі України. Культура України, 48, 29 – 39.
Теплюк, Л. М., Худолей, О. С. (2018). Визначення поняття культурної спадщини у сучасному українському законодавстві. Гуманітарний вісник ЧДТУ. Серія: Історичні науки, 29 вип. 13, 114–120.
Уська, У. Р. (2014). Конвенції ЮНЕСКО як базова складова національної системи правового регулювання пам’яткоохоронної діяльності: понятійно-термінологічний аспект. Historical and cultural studiers, Vol. 1 Nm 1, 101–106.
Харковенко, Р. (2022). Порівняльний аналіз пам’яткоохоронного законодавства Польщі та України. Український історичний журнал, 3, 205–218.
Чорна, Н. (2021). Культурна спадщина України: проблеми вивчення, збереження та використання. Наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 36, 67–74.
Школьна, О. В. (2018). Поняття «культурні цінності» та «культурна спадщина» у вітчизняному і міжнародному науковому обігу. Актуальні проблеми музейної та пам’яткоохоронної діяльності: тези доповідей наук. конф. студ., аспірантів та мол. Вених, Київ 12 квітня 2018 р. / М-во освіти і науки України; М-во культури України; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Київ: Видав. Центр КНУКіМ.
Armeniuk, J. (2015). Geneza pojęcia zabytku archeologicznego w prawie polskim. Folia Juridica Universitatis Wrat islaviensis, 4 (2), 105–120.
Convention concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage. The General Conference of UNESCO adopted on 16 november 1972 the Recommendation concerning the Protection at National Level, of the Cultural and Natural Heritage. 1972.
Drela, D. (2008). Definicja zabytku nieruchomego w prawie polskim i francuskim. Ochrona zabytków, 1, 111–118.
Frankiewicz-Bodynek, A. (2018). O należytym pojmowaniu dziedzictwa narodowego i jego aksjologicznych podstawach. Dookoła Wojtek… Księga pamiątkowa poświęcona Doktorowi Arturowi Wojciechowi Preisnerowi / ed. Janusz Balicki i Mariusz Jabłoński. Wrocław: Uniwersytet Wrocławski, 199–210.
Frigo, M. (2004). Cultural property v. cultural heritage: A “battle concepts” in international law? International Review of the Red Crass Number, 86. No 854, 367–377.
Klekot, E., Kosiewski, P. (2006). Dobra kultury. Współpraca i problemy roszczeń w relacjach polsko-ukraińskich. Rekomendacje. Warszawa: Fundacja im, Stefana Batorego. 27 s.
Prott, L. (1989). Problems of Private International Law for the Protection of the Cultural Heritage. Recueil des Cours. Hague: Academic de Droit, 5, 224–317.
Pruszyński, J. (2001). Dziedzictwo kultury Polski: jego straty i ochrona prawna, t. 1. Kraków: Polskie Wydawnictwo Profesjonalne.
Ustawa z dnia 23 lipca 2003 r. o ochronie zabytków i opiece nad zabytkami. Dziennik Ustaw z 2003 r. Nr 162. Poz. 1568 z późn. zm.
Ustawa z dnia 5 czerwca 2017 r. o restytucji narodowych dóbr kultury. Dziennik Ustaw z 2017 r. Poz. 1068.
