КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТЕАТРАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ

Анотація

Мета статті – проаналізувати теоретичні підходи до розуміння ролі креативності в театральній стратегії, виявити практики прояву креативності в забезпеченні перспективного розвитку театру. Методологія дослідження включає загальнонаукові принципи аналізу, систематизації досліджуваної проблеми, які дали змогу визначити та науково осмислити теоретичні підходи українських учених до поняття «театральна стратегія» та «театральна креативність». Застосування аналітичного методу сприяло виявленню креативних практик, які стали стратегічно пріоритетними в просуванні інноваційної театральної послуги. Наукова новизна полягає в здійсненні аналізу теоретичних підходів щодо розуміння креативності в театральних стратегіях, виявленні й осмисленні основних інструментів креативного розвитку театральної справи, популяризації театральної послуги. Визначені подальші культурологічні перспективи осмислення дієвих креативних інструментів у театральних стратегіях. Креативність є важливим інструментом планування та реалізації стратегії розвитку та функціонування театру. Дієва театральна стратегія передбачає планування, що включає аналіз середовища, визначення місії, цілей, завдань і сам процес їх реалізації. Перспективність детального осмислення ролі креативності в різноманітних проявах театральної стратегії є актуальною для розвитку української театральної справи. Актуальним є вивчення креативних форм у театральних стратегіях, детальне осмислення світових та українських театральних практик, що дозволить виокремити дієвий інструментарій для подальших стратегічних перспектив. Чітке розмежування креативних управлінських, організаційних рішень і творчого процесу дозволить структурувати планування театральних стратегій відповідно до визначеної мети та цілей. Стратегічні шляхи досягнення цілей і їх практичне втілення мають супроводжуватися сміливими креативними практиками, що дозволить досягнути конкретних конкурентоздатних переваг в театральній справі.