ЖІНОЧА ПРОСВІТА ТА ЗЕМСЬКИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ (70–80-І РР. ХІХ СТ.)

Анотація

У статті досліджується плідна діяльність опозиційної аристократичної фронди Північного Лівобережжя у галузі жіночої освіти у 70–80-і рр. ХІХ ст. Автор доходить аргументованих висновків, що земські установи, і зокрема опозиційна аристократична фронда північної України, відіграли панівну роль у процесах створення державних та муніципальних жіночих навчальних закладів. Протягом досліджуваного періоду можна умовно виділити два етапи у політиці земської ліберальної партії регіону щодо жіночої освіти: 70-і р. ХІХ ст. та період правління імператора Олександра ІІІ. Безсумнівним досягненням першого етапу було заснування Борзнянської земської жіночої гімназії. Подвижницькими зусиллями опозиціонерів вдалося досягти стабільного фінансування навчального закладу шляхом формування кола приватних меценатів, солідарних внесків від членів Борзнянської повітової училищної ради та збільшення міських податків на активи власності і нерухомості за прогресивним принципом з одночасною фіскалізацією цих ресурсів до бюджету Борзнянського повітового земства для потреб жіночої гімназії. Члени опозиційної аристократичної фронди періодично ініціювали надання фінансової допомоги з бюджетів земських органів самоврядування на потреби жіночих навчальних закладів не лише губернському місту та повітовим центрам Чернігівської губернії, а і столиці Російської імперії – м. Санкт-Петербургу. У період Контрреформ земські ліберали регіону були змушені враховувати радикальні зміни у внутрішній політиці Російської імперії та відповідним чином коригувати свою позицію. Проте опозиціонерам вдавалося зберегти головні здобутки епохи Великих реформ у сфері жіночої просвіти, використовуючи імперативи «виваженого реформізму». Загалом, політику земської ліберальної партії північної України у галузі жіночої освіти у 70–80-і рр. ХІХ ст., на наше переконання, слід оцінювати як беззаперечний акт суспільного прогресу та подвижницьке досягнення опозиційної аристократичної фронди краю. Реалізовані демократичні імперативи стали невід’ємною та органічною складовою частиною широкомасштабної гуманітарної політики земського ліберального руху на півночі Лівобережної України у 60–80-і рр. ХІХ с.