ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ВИМІР ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ «ЖИВОЇ БІБЛІОТЕКИ» У ЗМІЦНЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ БАГАТОКУЛЬТУРНИХ ГРОМАД

Анотація

Стаття присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню герменевтичного виміру та концептуалізації прикладного потенціалу інноваційної соціокультурної практики «Жива бібліотека» в умовах сучасних кризових трансформацій в Україні. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку дієвих комунікативно-діяльнісних моделей для інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та зміцнення соціо- культурної згуртованості, зокрема у багатокультурних громадах Приазов’я, які зазнали значних деструкцій внаслідок повномасштабної війни та окупації. У роботі застосовано комплекс методів філософської та психологічної герменевтики, феноменологічного аналізу соціокультурних наративів, теорії комунікативної дії та методів соціального проектування. У результаті дослідження розроблено та науково обґрунтовано цілісну триетапну модель функціонування соціальної практики «Жива бібліотека». На першому етапі (текстуалізація життєвого досвіду) індивідуальні наративи лідерів ВПО концептуалізуються як «антропологічний текст», де через рефлексію ретроспективного, лімінального та проспективного горизонтів суб'єктивна травма трансформується у рефлексивний соціокультурний капітал. На другому етапі (розгортання герменевтичного простору діалогу) взаємодія «Живої книги» та «Читача» розглядається як процес «активного читання», що веде до «злиття горизонтів розуміння», деконструкції соціокультурних стереотипів та упереджень за допомогою фасилітатора, який виступає в ролі «герменевтичного медіатора». На третьому етапі (праксеологічне соціальне моделювання) в межах «Лабораторії співавторів» обґрунтовано перехід від інтерпретації до спільної дії, де змішані паритетні групи (ВПО та місцеві мешканці) конструюють нову інклюзивну соціокультурну реальність громади через розробку спільних інтеграційних мікропроєктів. Доведено, що «Жива бібліотека» у поєднанні з проєктним моделюванням виступає ефективним інструментом подолання маргіналізації ВПО, формування горизонтальних мереж довіри та розвитку інклюзивного локального врядування. Перспективи подальших досліджень пов'язані з емпіричною апробацією розробленої моделі у приймаючих громадах України та вимірюванням когнітивно-поведінкових змін учасників діалогу