УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС: АНТИКОЛОНІАЛЬНИЙ, ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ, ДЕКОЛОНІАЛЬНИЙ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.27

Ключові слова:

культурна спадщина, культурологія, соціокультурна аналітика, культуротворчість, культурологічний аналіз, дискурс, війна, деколонізація, культуротворення, культурні практики, соціокультурні трансформації

Анотація

У статті зроблено спробу дослідження генези вітчизняної культурологічної думки в царині дискурсу, пов’язаного з державо- та націєтворчими процесами в період російсько-української війни. У зв’язку з очевидною російською експансіоністською політикою та імперським ресентиментом український соціокультурний простір формується відповідно до стратегії національного опору, яка нині реалізується не тільки на фронті, а й у царині культури. І провідним у творенні цих нових практик опору є культурологічний дискурс, який за 35 років зазнав якісних і кількісних змін. Проаналізовано основні теоретико-методологічні засади антиколоніального, постколоніального та деколоніального підходів, а також окреслено межі їх застосування в умовах сучасного українського контексту періоду війни. Доведено, що класичні теорії дослідження колоніалізму не відповідають сучасному українському контексту, натомість вітчизняні наукові здобутки стають важливою частиною світових практик дослідження колоніалізму. Зазначено, що типова дихотомія колонізатор – колонізований також не може бути застосована щодо пояснення складнощів у формуванні українського соціокультурного простору, як у складі імперії, так і в боротьбі з нею. Зроблено висновок, що сучасний культурологічний дискурс постає як ефективний простір у творенні нових форм гуманітарного опору, у межах якого виробляються нові інструменти осмислення війни, пам’яті, травми, ідентичності та культуротворення.

Посилання

Агеєва В. (2021). За лаштунками імперії: Есеї про українсько-російські культурні відносини. Віхола.

Величенко С. (2010, 14 жовтня). Питання російського колоніалізму в українській думці: Політична залежність, ідентичність та економічний розвиток. Вперед.

Гундорова Т. (2012). Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми: Есеї. Грані-Т.

Дзюба І. (1998). Інтернаціоналізм чи русифікація? Видавничий дім «КМ Academia”.

Маслов Л. (2026, 6 червня). Не палити книги. Зносити ідолів. Цензор.НЕТ.

Павлишин М. (2009, 8 жовтня). Постколоніальна критика і теорія. Вперед.

Плохій С. (2016). Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності (Р. Клочко, пер.). Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».

Руденко С. Б. (2025). Неортодоксальна деколонізація соціокультурної системи через фреймворки репрезентацій культурних цінностей і спадщини. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, (4), 31–38. https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2025.351831

Рябчук М. (2011). Постколоніальний синдром: Спостереження. К.І.С.

Саїд Е. В. (2001). Орієнталізм (В. Шовкун, пер.). Видавництво Соломії Павличко «Основи».

Сергієнко С. (2019, 1 листопада). Едвард Саїд і марксизм: Нотатки на полях «Орієнталізму». Спільне.

Томпсон Е. М. (2006). Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм (М. Корчинська, пер.). Видавництво Соломії Павличко «Основи».

Український Деколоніальний Глосарій. Український Деколоніальний Глосарій.

Шкандрій М., Кравченко Ю. Антиколоніальний, постколоніальний, деколоніальний. Ukrainian Decolonial Glossary.

Bhabha H. K. (1994). The location of culture. Routledge.

Jørgensen M. W., Phillips L. J. (2002). Discourse analysis as theory and method. SAGE Publications.

Spivak G. C. (1988). Can the subaltern speak? In C. Nelson & L. Grossberg (Eds.), Marxism and the interpretation of culture (pp. 271–313). University of Illinois Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-10-27

Як цитувати

Богуцький, А. О. (2026). УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС: АНТИКОЛОНІАЛЬНИЙ, ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ, ДЕКОЛОНІАЛЬНИЙ. Культурологічний альманах, (3), 241–249. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.27

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ