КУЛЬТУРИ СПІВУЧАСТІ У НОВИХ МЕДІА ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО КУЛЬТУРОТВОРЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.22Ключові слова:
культури співучасті, популярна культура, субкультура, фандом, фанатська культура, прос’юмеризмАнотація
Стаття присвячена культурам співучасті, висвітленню їхнього місця у процесах сучасного культуротворення. Показано, що розвиток інформаційних технологій та поява нових медіа кардинально змінили способи культурного виробництва. Визначено, що культура співучасті у широкому розумінні означає сукупність культурних практик, спрямованих на взаємодію із суб’єктом для сумісного творення дечого нового, а якщо поняття вживається у множині як «культури співучасті», то йдеться про різноманітні спільноти фанатів, які об’єднані щодо прихильності до певних продуктів масової культури, що діють у просторі нових медіа. Члени культур співучасті творять нову культурну продукцію, тематично пов’язану з певним сюжетом популярного продукту масової культури. Досліджено, що культура співучасті – це одна з характеристик цифрової культури, завдяки якій стирається межа між творцем та споживачем. З’ясовано, що поняття «культури співучасті» у англо-американських Fan Studies приходить на зміну поняттю «субкультура», з яким пов’язувались молодіжні спільноти, включаючи фанатів, у минулому столітті. Показано, що культура співучасті передбачає залучення людини, яка раніше була лише споживачем культурних та соціальних смислів, до стану виробника, що співвідноситься з поняттям «прос’юмеризм». Наводяться спільні та відмінні риси культур співучасті з прос’юмерами та медіапрос’юмерами. Встановлено, що спільною рисою медіапрос’юмерів з культурами співучасті є те, що обидві спільноти функціонують у медіасередовищі, відмінним є те, що поняття «культури співучасті» є ширшим за своїм змістом, адже передбачає споживацьку активність не лише у комунікаціях зі ЗМІ, а творчу взаємодію з усіма продуктами масової культури. Сформульовано основні ознаки культур співучасті: з’являються в епоху нових медіа, творчо переосмислюють продукти культурних індустрій, презентують простір аматорського виробництва, мають колективний характер діяльності, займаються творчістю для власного розвитку і задоволення.
Посилання
Certeau Michel de. (1984). The Practice of Everyday Life. University of California Press, Berkeley. 232 р.
Hebdidge D. (1979). Subculture. The Meaning of Style. Methuen & Co. Ltd.
Hills M. (2017). From Fan Culture/Community to the Fan World: Possible Path way sand Ways of Having Done Fandom. PalabraClave. 20 (4). Р. 856–883.
Jenkins H., Ito M., Danah Boyd. (2015). Participatory Culture in a Networked Era: A Conversation on Youth, Learning, Commerce, and Politics. Cambridge, UK : Polity. 220 p.
Jenkins H. (1992). Textual Poahers. Televisions Fans and Participatory Culture. London–NewYork : Routledge.
Jenkins H. (2006а). Convergence culture: where old and new media collide. New York University Press.
Jenkins H. (2006b). Fans, Bloggers, and Gamers: Exploring Participatory Culture. New York : New York University Press.
Willis P.E. (2014). Profane Culture. Princeton University Press.
Григорова З.В. (2017). Нові медіа, соціальні медіа, соціальні мережі – ієрархія інформаційного простору. Технологія і техніка друкарства : збірник наукових праць. Вип. 3(57). С. 93–100.
Гурова І.В. (2022). Теорія субкультури у науковому напрямі CULTURAL STUDIES та її розвиток у культурологічному дискурсі. Питання культурології. № 39, c. 21–31. URL: https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256897.
Крайнікова Т.С. (2014). Медіапросьюмеризм: загальна характеристика явища. Вісник Харківської державної академії культури : збірник наукових праць. Випуск 44. С. 226–233.
Русаков С.С. (2011). Масова та популярна культура: спільне та відмінне. «Гілея: науковий вісник». Випуск 49 (7). С. 326–331.
Тоффлер Е. (2000). Третя хвиля. / Перекладач: А.Євса, за редакцією В. Шовкуна. Київ : Видавничий дім «Всесвіт». 480 с.
