ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Характер взаємовідносин культури та держави завжди був предметом дискусій у науковому світі. У культурологічних та філософських дослідженнях домінує думка, згідно з якою культура одночасно і відчуває на собі вплив змін у суспільстві, та несе за них відповідальність, оскільки докорінні перетворення в суспільстві та державі ґрунтовні настільки, наскільки вони втілюються в культурі і, навпаки, зміни в культурі ґрунтовні настільки, наскільки вони втілюються у «фундаменті» життєдіяльності суспільства та держави. Передаючи на місцевий рівень основну долю відповідальності за соціальну інфраструктуру і соціально-культурний розвиток, держава зберігає за собою здійснення загальнонаціональних соціальних програм забезпечення й інших соціальних гарантій, які встановлюються законом, фінансування загальнонаціональних об’єктів культури, окремих учбових закладів, об’єктів і програм охорони здоров’я, а також надання мотивованої конкретними умовами цілеспрямованої фінансової допомоги регіонам. Перспективи розвитку сфери культури, пов’язані з оптимальною відповідністю інтересів усіх організаторів соціокультурної діяльності, з розумінням реальності управлінського інструментарію, створення умов для особистої зацікавленості кожного працівника в кінцевих результатах праці, залучення до управління більш прагматичних практиків та фахівців у галузі театрально-концертної діяльності, фінансування потреб розвитку художніх колективів, проведенням та впровадженням сучасних маркетингових досліджень в організацію та управління установами культури. В даний час немає єдиного методологічного підходу до визначення та формування механізму управління сукупними ресурсами установ сфери культури, заснованого на оптимізації сукупних витрат та спрямованого на підвищення ефективності використання наявних ресурсів та максимізацію прибутку організації.